Розділ 1. Місто під каштанами

Маленьке містечко Ліскар жило своїм неквапним листопадовим ритмом. Повітря було м’яким і пахло кавою, свіжою випічкою та мокрим каменем після дощу. Вулиці, вистелені бруківкою, шепотіли під ногами перехожих, а каштани, що стояли вздовж дороги, скидали останнє листя — жовте, мідне, із відблиском сонця.

Біля кав’ярні «Осінній Дим», що славилася своїм гарбузовим пирогом і вікнами, в яких завжди тремтіло світло, стояла Елора Вейн — молода жінка з легким усміхом і шарфом кольору осіннього вина. Вона приїхала до Ліскару кілька місяців тому, щоб втекти від галасу міста й почати нову сторінку життя.

Елора не називала себе детективкою. Вона просто вміла дивитися уважно — бачити там, де інші лише ковзали поглядом. Саме тому до неї часто зверталися місцеві, коли траплялося щось дрібне, але дивне: то зникла чиясь кішка, то в бібліотеці переплутали старі книги, то ось тепер — пропав записник відвідувачів кав’ярні.

— Без нього я зовсім розгублена, — сказала пані Іларія Стен, власниця «Осіннього Диму». — Там усі наші постійні клієнти, їхні побажання, замовлення на свята. Я залишила його вчора біля вікна — і все, немає.

Елора підняла погляд на вікно, за яким плавно кружляв листопад. Десь у глибині кав’ярні хтось тихенько грав на піаніно — легку мелодію, схожу на дощ.

— Не хвилюйтесь, пані Іларіє, — всміхнулася Елора, — можливо, ваш записник просто захотів трохи пригод.

Вона сіла за стіл біля вікна, замовила чашку гарячого шоколаду й дістала свій блокнот. З кожною ковтком напій повертав їй тепло — і натхнення.

«Почнемо з простого», — подумала вона. — «Хто останнім був у кав’ярні вчора?»

Назви в пам’яті спливали, як кадри старого фільму: пан Теренс Бель, мовчазний книгар; Ліра Сенді, художниця, що завжди залишала на серветках ескізи; Арден Кай, студент, який писав романи в кутку біля дверей.

Кожен із них міг випадково взяти записник, але ж... у Ліскарі ніколи нічого не зникало просто так.

Елора підперла щоку долонею й глянула у вікно. З-за хмар виходило сонце, і тіні листопаду лагідно ковзали по бруківці. Вона не знала, що саме цього ранку розпочнеться її найприємніше маленьке розслідування — і воно принесе більше, ніж просто знайдений записник.