Глава 30: Кільце у чужих руках.

Еріон, наблизившись до центру зали, відчув незвичне дежавю. Простір навколо нього був знайомим, хоча й набував дещо інших відтінків. Він зупинився, вдивляючись у стіни, колони та вівтар. І тут до нього дійшло: ця зала разюче нагадувала ту, де він вперше знайшов Тінеріз.

— Це місце… — прошепотів він, роздивляючись кожну деталь. — Воно дуже схоже на залу в храмі, де я знайшов Тінеріз.

Салем і Райнар зупинилися, здивовано поглянувши на Еріона.

— Справді? — запитав Райнар, у його голосі прозвучала нотка тривоги. — Можливо, ці місця пов'язані між собою. Можливо, це щось значить.

Еріон підійшов ближче до стін, його погляд пробігав по різьбленнях і древніх символах, шукаючи знайомі малюнки чи орнаменти, які могли б нагадати йому про те, що він бачив у храмі. Його пальці ковзали по холодному каменю, коли він врешті помітив дещо знайоме: на одній зі стін були вирізьблені сцени, які дуже нагадували той малюнок, що супроводжував знахідку Тінеріза. Сцени, де фігури, занурені в тіні, схилялися перед загадковим вогнем, схожим на темний згусток світла.

— Ось… — прошепотів він, торкаючись каменю. — Це той самий малюнок, що і в храмі. Я бачив його там, коли знайшов Тінеріз.

Елрік підійшов ближче, придивляючись до вирізьблених сцен.

— Схоже, цей малюнок зображує ритуал. Можливо, той, що пов’язаний із силою артефактів. — Він замовк, вивчаючи деталі. — Ці фігури… вони схожі на жреців або хранителів. І вони явно щось приховують або стримують.

Еріон уважно розглядав зображення, яке тепер мало інше значення для нього. Він помітив, що один із жреців тримав меч, який за своєю формою нагадував Тінеріз. Інша фігура поруч тримала предмет, який міг би нагадувати щось подібне до Амулету Райнара — об’єкт із гострими краями та темною аурою. Це було ще одним доказом того, що ця зала могла бути створена для тих, хто володіє артефактами темряви.

— Виходить, що тут зберігаються згадки про артефакти, схожі на наші, — пробурмотів Еріон. — Місце, яке було призначене для захисту від темної сили, водночас пам’ятає про них.

Райнар підійшов до іншої частини стіни, де були ще кілька символів і малюнків. Вони зображували дивну сцену: фігури в світлі боролися з темними створіннями, які мали форми зброї та артефактів.

— Погляньте на це, — сказав Райнар, показуючи на малюнок. — Здається, ця зала була місцем, де світло перемагало темряву.

Еріон відчув холодок на потилиці. Вперше він усвідомив, що цей простір, можливо, був не лише притулком, але й потенційною загрозою для Тінеріза. Тут артефакт міг би втратити свою темну силу, і це місце могло очистити його від темряви.

Салем, стежачи за цими роздумами, зауважив:

— Але що це значить для нас? Якщо тут дійсно є спосіб позбавити ваші артефакти темряви, це може бути як можливістю, так і загрозою.

Уважно оглядаючи вівтар, Салем раптом зупинився і нахилився ближче, помітивши щось незвичайне. У центрі кам’яної плити, на якій стояв вівтар, був отвір ідеально круглої форми. Він виглядав так, ніби створений для того, щоб утримувати щось важливе. Але зараз отвір був порожнім.

— Погляньте сюди, — сказав Салем, привертаючи увагу інших. — Тут є отвір, але в ньому нічого немає.

Еріон, Райнар і Елрік підійшли ближче, вдивляючись у пусте заглиблення. Воно було ідеально симетричним, ніби створеним для якогось круглого предмета, але тепер, здавалося, не несло жодного сліду того, що тут могло бути.

— Здається, хтось випередив нас, — промовив Райнар, схрестивши руки на грудях.

Елрік відійшов від вівтаря, шукаючи відповіді на стінах. Його погляд вихопив різьблені зображення, які обрамляли залу. У них було щось дивне, і він покликав інших:

— Подивіться сюди.

Всі підійшли ближче, розглядаючи різьблення. На одному зображенні була постать, яка тримала в руках круглий предмет, схожий на кільце. В іншій сцені цей предмет обережно вставляли у вівтар, подібний до того, перед яким вони зараз стояли. Третє зображення показувало, як кільце вставляють у клинок, і меч, наповнений темною аурою, починав змінюватися — темрява ніби розсіювалася, ставала більш прозорою, підкоряючись світлу.

— Це кільце, — промовив Елрік, вказуючи на зображення. — Не камінь, як ми думали. І воно не тільки вставляється у вівтар, а й здатне взаємодіяти з артефактами.

Райнар нахилився ближче, уважно вдивляючись у деталі.

— Ти маєш рацію. Судячи з усього, воно здатне змінювати природу артефактів. Подивіться, як меч стає іншим після того, як це кільце стає його частиною.

Еріон вдивлявся в різьблення, намагаючись зрозуміти його значення. Малюнок ніби вказував, що кільце було ключовим елементом у роботі з артефактами, і тепер, коли отвір на вівтарі був порожнім, це могло означати тільки одне.

— Виходить, ми шукаємо це кільце, — сказав він, нарешті відірвавшись від стіни. — Але якщо воно повинно було бути тут, то хто міг забрати його раніше?

Салем озирнувся навколо, злегка насупивши брови.

— Можливо, це були єретики? Вони могли знати про це місце і забрати кільце, щоб використати його у своїх цілях.

— Або це сталося ще до них, — припустив Елрік. — Хтось, хто був тут століття тому, міг забрати його, щоб захистити або, навпаки, приховати. У будь-якому разі, ми тепер знаємо, що шукаємо.