Глава 8: Флешбек

— Хлопчик за межею Еллісу було вісім. Він жив у притулку, де
ніхто не знав, що він брат Фредді. Навіть він сам. Хлопчик був тихим. Він не
говорив. Ніколи. Ночами він сидів біля вікна і дивився в темряву. Вихователі
говорили: «Він ніби чекає чогось». І він чекав. В одну з ночей йому наснився
дивний сон — він опинився в порожньому білому просторі. Ні стін, ні підлоги.
Тільки тиша. Раптом з темряви, ніби з розірваної тканини, вийшли три фігури.
Вони були вищі за стелю, вкриті пеленою попелу і сну. Їхні очі — пульсуючі
згустки туману. Вони називали себе: Сомнус — господар забуття. Малмора — мати
нічних кошмарів. Тарікс — пожирач часу у снах. Вони сказали: «Ти —
недорозвинений залишок Крюгера. Але ти — чистий. Ти не пізнав гніву. І тому ти
ідеальний для нас». Вони вклали в нього насіння, не фізично, а через сон. Насіння
Тіні. І попередили: «Ти не помреш. Ти розквітнеш всередині снів. Але ти
забудеш себе. За силу ти заплатиш своїм «Я». Хлопчик не відповів. Але всередині, в
куточку його розуму, щось здригнулося. На ранок він прокинувся, вперше відкривши рот — і
закричав. Цей крик ніхто не почув. Він був поза звуком. І з цього дня Елліс
почав бачити більше, ніж повинен: тіні за стінами, думки в снах інших дітей,
передчуття. Його обличчя поступово блідло. Зіниці розширювалися, втрачаючи форму.
Він ставав частиною сну... навіть наяву.