Розділ 8

Кайра стояла на подвір’ї, коли помітила машину на дорозі. Важко зітхнувши, вона уважно стежила за тим, як автомобіль повільно наближається до будинку.

Останні тижні її настрій був кепським.

Машина плавно зупинилася біля хвіртки.

Кайра відразу помітила Деклана. Поруч із ним вийшов Йолен, а слідом — ще один друен, якого вона бачила вперше.

Високий брюнет із холодними темними очима. Чимось він нагадував Деклана, хоча в його рисах було значно більше різкості й самовпевненості.

Деклан, навпаки, виглядав незвично напруженим. Він кілька разів кидав погляд на брата, ніби вже здогадувався, чим усе це закінчиться.

Кайра дратівливо підійшла до хвіртки.

— Я думала, ми домовилися, — звернулася вона до Деклана.

— Я Річі.

Кайра перевела на нього погляд.

— Я не запитувала твого імені.

На обличчі Річі з’явилася самовпевнена усмішка.

— Знаєш, мій брат інколи буває занадто м’яким.

— На відміну від тебе? — у голосі Кайри прозвучав сарказм.

— Саме так. На відміну від нього, я не маю такої терплячості. Тому думаю, буде краще для нас усіх, якщо ти зробиш те, що я тобі скажу.

Кайра повільно підняла брову.

— І що ж такий могутній і сильний друен мені скаже робити?

Вона дивилася на Річі з такою зверхністю, що його усмішка миттєво зникла.

На обличчі друена промайнула гримаса роздратування, але він швидко взяв себе в руки.

— Маю розмову до твого племінника. Ти кажеш, де він, і всі задоволені.

— Ти обрав не той день, — холодно відповіла Кайра.

— Не змушуй мене повторювати.

— А то що буде?

Між ними залишалося лише кілька кроків. Напруга стала майже відчутною.

Деклан хотів щось сказати, але Річі вже зробив крок уперед.

Кайра обернулася й хотіла повернутися до будинку, та раптом відчула, як він грубо схопив її за руку.

Вона завмерла.

Повільно опустила погляд на його пальці, що стискали її зап’ястя.

— Відпусти.

Річі лише сильніше стиснув руку.

— Думаю, ти не зовсім зрозуміла, з ким розмовляєш.

Кайра стиснула вільну руку в кулак.

— Це ти не зрозумів.

Вона заплющила очі.

Наступної миті Річі різко зігнувся від болю.

Його пальці миттєво розтиснулися.

— Що...

Він відсахнувся, хапаючись за груди.

Біль наростав із кожною секундою. Річі намагався вдихнути, але повітря ніби застрягло в легенях. Він задихався, хапаючи ротом повітря, а на чолі виступили краплі поту.

Йолен розгублено дивився на нього.

— Річі?!

Деклан теж напружився, але не зробив жодного кроку.

Він уже зрозумів, що відбувається.

Кайра.

Вона все ще стояла нерухомо, стискаючи кулак.

Її обличчя залишалося спокійним, але в очах палала лють.

Через кілька секунд Річі не втримався на ногах і впав на землю.

Кайра повільно розтиснула пальці й відкрила очі.

Підійшла до нього.

Річі лежав на землі, важко дихаючи. Він хапав повітря, наче риба, викинута на берег.

Кайра холодно подивилася на нього.

— Ти жалюгідний.

— Ти... відьма...ти

Йолен раптом кинувся до неї.

Кайра навіть не встигла повернутися повністю.

Вона просто підняла руку.

Сила вдарила Йолена так раптово, що він відлетів убік і з глухим ударом врізався в автомобіль.

— А-а!

Він скривився від болю, сповзаючи на землю.

Деклан зробив крок уперед.

— Досить.

Кайра різко повернулася до нього.

Тепер вони стояли зовсім близько.

Вона дивилася йому просто в очі.

— Це моє останнє попередження.

Деклан мовчав.

— Наступного разу, коли я побачу тебе або когось із твоїх людей на цій землі, — продовжила Кайра, — я вже не буду також терплячою.

Її голос був тихим

— А тепер геть із моєї землі.

Вона на мить перевела погляд на Річі, який усе ще намагався відновити дихання, а потім знову подивилася на Деклана.