Деклан щойно прийняв душ і переодягнувся, коли почув, що у двері знову постукали.
Він спустився вниз, підійшов до дверей і відчинив їх. На порозі стояв Річі — його старший брат.
— Не очікував тебе тут побачити.
— Це так ти вітаєш брата?
Не можна було сказати, що між ними були погані стосунки. Радше прохолодні. Річі обіймав керівну посаду в їхньому ковені й завжди вмів знаходити спільну мову з будь-ким.
— То чого ти тут?
— Повіриш, якщо скажу, що скучив?
— Ні.
— Тоді перейдемо до справи. Керівництво незадоволене тобою. І тим, як просувається розслідування.
— Міг би просто зателефонувати й сказати це.
— Я телефонував, але ти не брав слухавку.
— Був зайнятий.
Річі зітхнув.
— Ти маєш розуміти, що ці вбивства погано впливають на нашу репутацію. Відьми вже провели Вард-тінг, щоб обговорити цю проблему.
— І що ж там було?
— Нас не запросили.
Деклан скептично підняв брову.
— То керівництво злиться через те, що я погано проводжу розслідування, чи через те, що їх не запросили на збори відьом?
— Усе набагато гірше, ніж ти думаєш. Відьми вважають, що ми замішані в цих убивствах.
— А ми замішані?
— Ні. Але те, що відьми навіть не хочуть обговорювати це з нами, — поганий знак. Між нами й так тримається досить хитке перемир’я.
Деклан на мить замовк, а потім запитав:
— Скажи мені, Річі, чому ці вбивства так усіх хвилюють?
— Бо це порушення миру.
— То справа тільки в цьому?
Річі похитав головою.
— Є ще дещо. Я дізнався про це лише вчора.
— І про що ж?
— Відьом не просто вбили. Перед смертю хтось забрав їхню силу.
— Ми й так це знали.
— Не зовсім. Одна з них була дуже могутньою. І це може означати тільки одне.
Деклан насупився.
— Що хтось із друенів почав збирати силу відьом.
— Саме так. І це хтось дуже сильний.
На кілька секунд між ними запала тиша.
— Якщо хтось із нас починає таке робити...
— Це означає, що дуже скоро правила гри зміняться, — закінчив за нього Річі.
Деклан кивнув.
— Нам потрібно знайти цього друена.
— Саме тому я й приїхав. Як справи з тією відьмою?
— Поки що безрезультатно.
Річі задумливо подивився на нього.
— Можливо, мені варто самому з нею поговорити.
Деклан зітхнув.
— Можеш спробувати.