Розділ 5

Коли Деклан повернувся до будинку, Йолен уже прокинувся. Він сидів за кухонним столом і неспішно пив каву, дивлячись у вікно.

— Ти сьогодні рано прокинувся, — зауважив Йолен.

— Як завжди.

Йолен уважно подивився на нього й усміхнувся.

— Судячи з твого настрою, ти вже був у відьми. Цікаво... вона теж жайворонок?

Деклан спокійно зняв піджак і повісив його на спинку стільця.

— І що тут цікавого?

— Просто спостереження. То як пройшла ваша зустріч?

— Ми поговорили.

Йолен здивовано підняв брови.

— Ого... То ти все-таки зміг розтопити її кригу?

— Типу того.

— І?

— Я дещо з'ясував. Одна з убитих відьом — та сама жінка, яка принесла маленького Ітара до Кайри.

— А інші чотири?

— Кайра сказала, що не знає їх.

— Ти їй віриш?

— Не знаю. Не можу сказати, чи говорила вона правду.

— Думаєш, інші четверо теж якось пов'язані з ним?

— Думаю, що так. Але поки не розумію, як саме.

Йолен зробив ковток кави.

— Завтра знову підеш?

— Ні.

— Чому?

— Ми, можна сказати, уклали угоду. Вона відповідає на мої запитання, а я більше не приходжу.

Йолен кілька секунд мовчав, обдумуючи почуте.

— Знаєш, я тільки прокинувся і ще не зовсім ясно мислю. Але нагадай... хіба наш початковий план не полягав у тому, щоб своєю присутністю дістати її й змусити племінника зустрітися з нами?

— Ми подумаємо над новим планом.

Йолен пирхнув.

— Наш попередній план і так був не дуже. А ми вже понад два тижні тут, і жодного прогресу.

Деклан мовчки налив собі кави.

— Слідкуй за нею. Але так, щоб вона тебе не побачила.

Йолен відразу скривився.

— Не сприймай це як боягузтво. Але я не дуже сильний друен. А вона — сильна відьма. І ще раптом її нервовий племінничок буде поруч... Не дуже хочеться померти в такому молодому віці.

Деклан ледь усміхнувся.

— То не помирай. А тепер одягайся і йди. Нам треба знати, де він. Думаю, спостереження за Кайрою допоможе нам знайти відповідь на це запитання.

— А чим ти плануєш зайнятися?

— Маю деякі справи. Тому поїду на певний час.

Деклан пішов на другий поверх.

— Як добре, що ти маєш справи. А я повинен залишитися у цьому містечку, де живе ковен відьом, який мене ненавидить. Вбивця, відьми... — Йолен важко зітхнув. — Просто чудова компанія.