Розділ 3

Деклан уважно переглядав документи, роблячи короткі позначки олівцем на полях. На столі лежала карта околиць, кілька звітів про вбитих відьом і фотографії місць злочинів. Він настільки занурився в роботу, що навіть не почув, як надворі зупинилася машина.

За кілька секунд двері відчинилися, і до будинку зайшов Йолен. В одній руці він тримав великий букет білих лілій, а в іншій — коробку з тістечками. Щойно він переступив поріг, кабінет одразу наповнився сильним ароматом квітів.

— Купив? — не відриваючи погляду від документів, запитав Деклан.

— Так. Букет гарних лілій, який уже встиг провоняти всю машину, і тістечка з місцевої кондитерської.

Він поставив коробку на стіл і кілька разів чхнув.

— Якщо чесно, я починаю ненавидіти ці квіти.

Деклан нарешті підняв голову й усміхнувся.

— Добре. Тоді можемо їхати?

— Ні, вибач. Поїдеш сам. І я дуже сподіваюся, що в твоєї відьми алергія на лілії, бо я чхаю вже цілу годину.

— Добре.

— Можливо, ти досі самотній, бо кожній своїй пасії носиш на побачення саме лілії?

Деклан тихо фиркнув.

— Я поїду сам. І ця відьма не моя пасія, а лише робота.

— Як скажеш

Деклан лише похитав головою.

— Якщо її племінник тебе вб'є, як ти хочеш, щоб я організував твій похорон?

— Йому це навряд чи вдасться. Але дякую, що хвилюєшся за мене.

— Я не хвилююся. Просто хочу знати, який костюм вдягнути.

Деклан ледь усміхнувся.

— Чорний тобі личить.

— Добре, тоді чорний. Але ми досі не знаємо, наскільки він сильний.

— Саме тому тобі варто це з'ясувати.

— Як скажеш.

Деклан закрив теку з документами, прибрав її до шухляди столу й підвівся. Взяв букет, уважно оглянув його, ніби намагався зрозуміти, чи справді квіти можуть допомогти.

— Побажай мені удачі.

Йолен подивився на нього з удаваною серйозністю.

— Я краще помолюся за тебе.

Деклан тихо засміявся.

— Це теж підійде.

Він узяв коробку з тістечками й попрямував до виходу.

— І, Деклане...

Той обернувся.

— Не помри, будь ласка.

— Постараюся

Деклан усміхнувся востаннє й вийшов із будинку.

Дорога до будинку відьми зайняла трохи більше пів години. Увесь цей час аромат лілій заповнював салон автомобіля. Деклан лише зрідка поглядав на букет, мимоволі замислюючись, чи не була ідея з подарунками надто наївною.

Коли він зупинився біля знайомого будинку, двигун тихо стих. Деклан вийшов із машини, взяв букет і коробку з тістечками, зачинив дверцята й повільно підійшов до ґанку.

На мить він завмер перед дверима, поправив рукав пальта, після чого тричі постукав.