Тінь кохання. Книга перша

Розділ 30

/Злата/

Легкий помах рук і тугий вузлик на платті розв’язався, звільняючи тіло Злати зі свого полону. Ще один помах руки й воно впало, до ніг, залишаючи свою господиню напівоголеною. Такою милою, сексуальною і здавалося, – зовсім беззахисною. Тонкі лінії, плавні вигини тіла тепер підкреслювала лише мереживна спідня білизна чорного кольору.

 Лука поклав руку на талію і провів подушечками пальців по гладкій шкірі. Від такого дотику тіло Злати покрилося мурашками, змушуючи свою власницю до болю закусити нижню губу.

 «Ще зовсім трохи! Просто тримай удар! » – повторювала її свідомість, поки тіло здригалося від ласк.

 Стельмах повільно повернулась в обіймах коханого чоловіка, й затамувавши подих, подивилася йому в очі.

 – Мила, ти така прекрасна сьогодні! – шепотіли його губи, розпливаючись в усмішці, а в очах палахкотіло полум’я пристрасті й ніжності.

 – Дякую... – несміливо відповіла вона, й поклала руки на його плечі.

 Її пальці торкнулися твідової тканини піджака, ковзнули вниз по атласній сорочці, щоб з показним азартом розстебнути ґудзики.

 Коли з атрибутом одягу було покінчено, вона смикнула за рукав і зняла з Буркута сорочку. Її погляду відкрився прекрасний вид на чоловіче тіло, і це злегка схвилювало її. Щоки порожевіли, а в грудях наростало хвилювання і сум’яття. Злата приглушено зітхнула, рахуючи секунди до закінчення даного спектаклю, таємно мріючи його продовжити. Втім, це знати нікому не обов’язково. Цю маленьку таємницю вона понесе з собою, назавжди сховавшись в нічному тумані.

 – Кицю, зачекай, – сказав Лука, притягаючи її до себе, зариваючись однією рукою в густе темно-коричневого кольору волосся. – Може, шампанського? – сказали його губи, змушуючи дівчину дивитися лише на них.

 – Із задоволенням, – невимушено відповіла вона, хоч тривога та хвилювання лише наростало, вибухаючи в грудній клітці, немов мінне поле.

 І поки Буркут відкривав пляшку, й наливав ігристе у два келихи, Злата нервово крутила кільце на безіменному пальці.

 «Ще декілька хвилин, Злата, і все буде скінчено!» – спливало десь в її підсвідомості, примушуючи затамувати подих, немов перед стрибком з висоти.

 – Цукерки теж хочеш? – повернувшись обличчям до своєї обраниці, Лука простягнув їй келих з шампанським «Кристал».

 – Солодке? На ніч? – пожартувала вона, злегка прикусивши щоку зсередини. – Ні, Лука, краще зроби мені бутерброд. – додала, натягуючи одну зі своїх недавно завчених «щирих» посмішок.

 – Як забажаєш, Злат, – поставивши келихи назад на журнальний столик, Буркут пішов на кухню.

 Поки чоловік готував смачну закуску, Стельмах відчайдушно намагалася вчинити те, до чого вона так довго йшла. Цілих три місяці. Довго і ретельно вона обмірковувала план помсти. Кожен день змінюючи своє рішення, варто було його губах торкнуться її шкіри.

 Ці місяці, тижні, дні стали справжніми тортурами для Злати, що знищили її серце. Вона була розбита, роздавлена, спустошена. І після сьогоднішнього вчинку, навряд чи, їй стане легше. Але, вона хоча б стане вільною від нескінченних мук совісті й від зубного болю в серці. І найголовніше, стане вільною від нього, назавжди обірвавши нитки, що зв’язують їх.

 Зібравшись з силами, Злата взяла в руки кулон, що висів на шиї і відкрила його. Усередині маленької ювелірної штучки знаходився дивний білий порошок, який дівчина висипала в келих з шампанським. Злегка збовтавши вміст келиха, вона поклала його назад на стіл, а сама сіла на ліжко навпроти, зі своїм келихом ігристого.

 – Ну що, Стельмах, за перемогу! – прошепотіла, і піднесла склянку до губ.

 Якраз в цей час, Буркут повернувся в спальню, тримаючи в руках повну тарілку з бутербродами, зробленими нашвидкуруч.

 – Встигла скучити? – запитав він, виблискуючи своєю білосніжною посмішкою, яка багатьох зводила з розуму.

 «Тільки не мене!» – з сарказмом подумала Злата, смакуючи момент, – «Собі хоч не бреши?!»

 – Природно! – відповіла вона, попиваючи «Кристал». Алкоголь, ось що було їй зараз життєво необхідно.

 – Тоді не будемо витрачати даремно час, і вип’ємо! – мовив Лука, беручись за свій келих.

 – За тебе, Лукас! До дна! – проскандувала Злата, не зводячи очей з дій чоловіка, який в лічені секунди встиг осушити склянку і з напівусмішкою на губах звалитися на підлогу.

 Тримаючи в руках келих з шампанським, Стельмах все дивилася на нерухомого Буркута. Її очі наповнилися вологою, а серце стиснули в сталеві лещата від болю і відчаю. Але, вона не могла дозволити собі бути слабкою й відступити в найважливіший момент. Ні, вона не здасться. На цей раз, вона не дозволить витерти об себе ноги черговому самцеві, дозволивши йому посміятися над її наївністю і любов’ю.

 Вона повірила йому, довірилася, віддала всю себе. А що натомість? Що вона отримала? Брехню, зраду, обман. І навіщо?

 Причин у зради Буркута могло бути багато, а може і не однієї. У будь-якому випадку, Злата не бажала питати чому Лука зробив те, що зробив. Доказів було достатньо: і фотографії, які надіслали (напевно, сама Віка й надіслала), і чеки з готелю і найжахливіше – той поцілунок, який їй вдалося побачити. І якщо знімки можна було вважати підробкою, то поцілунок – ні. Хоча, їй до останнього не вірилося в зраду коханого.

 Але, нічого, сьогодні він заплатить їй за приниження!

 Злата знала, що в житті Буркута не так багато утіх і речей без яких він не зможе жити. Однією з таких вона вважала себе, але здається, тут її хвалена жіноча інтуїція дала збій. А тому залишалася його робота і кар’єра.

Десь на краю свідомості дівчини промайнула думка, що лише робота і була для Луки головною жінкою в його житті. Вона його годувала, поїла, приносила стабільний дохід, надавала статусу і становища в суспільстві. Та й завдяки успіхам своїм Буркут міг спати з ким захоче. Відбою від дівчат не було. Йому і кликати не треба було, самі приходили, фліртували й бажали потрапити не тільки в спальню, а й в статус «наречена».




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше