/Лука/
Лука лежав на спині, закинувши руки під голову і з насолодою слухав дихання, тепер уже його, жінки.
«Його жінка... його кохана...» – крутилося в голові, змушуючи самого Лукаса прискорено дихати.
Буркут повернувся на бік, і влаштувавшись зручніше, продовжив милуватися рідним силуетом. А милуватися безсумнівно було чим.
Злата лежала на ліжку, обнявши руками подушку. Її очі були закриті, а губи зімкнуті. Вона уривчасто дихала, напевно, дивлячись різнокольорові сни. Її чорні локони були розкидані повсюди, додаючи її образу ніжності й жіночності. Плавні лінії тіла були прикриті напівпрозорою тканиною простирадла, і чоловік вдосталь міг насолоджуватися красою бажаного тіла. Яке, відтепер, належало лише йому одному.
Цілуючи Злату на паркінгу ресторану, Лука й не думав, що той поцілунок буде не останнім. Мерзенні думки, що захопили тоді його голову в полон, мало не розірвали тонку нитку симпатії між ними. А все через його дурнуватий спосіб робити передчасні висновки. Якби не Гордієнко, якому Лукас тепер був зобов’язаний до скону, вони б так й не зуміли знайти порозуміння між собою.
«Треба буде подякувати Павлу...» – подумав Лукас, посміхаючись ще ширше.
За останні години, посмішка так і не сходила з його обличчя, додаючи чоловікові ще більше привабливості й грубої чоловічої сексуальності.
Те, чим закінчився довгий й здавалося б зіпсований вечір – стало справжньою винагородою для Буркута. Він так довго мріяв про цю дівчину, напевно навіть раніше, ніж особисто познайомився з нею. І тепер, чоловікові здавалося, що він знав Злату все життя, настільки сильно запала вона йому в душу. Поруч з нею Лука нарешті відчув себе живим.
Буркут знову посміхнувся, згадуючи останні події: починаючи від його раптового пориву відвідати ресторан – закінчуючи – приємним для нього відкриттям про взаємність їх почуттів. І те, що він зважився на розмову з Гордієнко й не злякався запитати його про їх зі Стельмах стосунки, теж стало своєрідним досягненням для Буркута. Пересиливши власний страх та боязнь почути остаточний вердикт, Лука все ж ризикнув.
Коли Стельмах попрямувала до вбиральні, у Буркута було кілька хвилин, щоб дізнатися про плани Гордієнко. Він чесно й відкрито запитав Павла, чи дійсно той збирається одружитися зі Стельмах, за що у відповідь отримав широченну посмішку й радісний сміх.
– Ох, ти пропав, друже! – вимовив Гордієнко, посміхаючись. Він остаточно переконався в тому, що адвокат не на жарт захопився його скромною подругою. Павло бачив, як іскрилися любов’ю очі Буркута й щиро радів за Стельмах.
Злата завжди була відкритою, веселою й цікавою дівчиною. Попри її скромність та сором’язливість, вона була сильною особистістю й хорошим співрозмовником. А в жіночій красі – їй не було рівних. Гарнішою за Злату, для Павла, була лише його кохана Янка. Та, яка підкорила серце старого ловеласа своєю невинністю й чистотою душі.
– Не зрозумів? – Лука злегка насупився, не розуміючи що смішного запитав.
Для нього це питання було настільки ж важливим, як й рішення займатися юриспруденцією. Він взагалі мало коли жартував з тим, що йому подобалося та приносило задоволення.
– Та все ти розумієш. Я відразу помітив, як ти на неї дивишся, – Павло озирнувся чи не йде Стельмах, і переконавшись, що дівчини все ще немає, продовжив, – Та я, якщо чесно, і не здивований, що Злата зуміла зачепити тебе. Але, попереджаю: якщо ти її скривдиш, я особисто тебе закопаю.
Кілька миттєвостей Буркут дивився на опонента примруживши очі, аналізуючи почуте. Його мозок не до кінця усвідомлював сказане Гордієнко: чи то розучившись розуміти людську мову, чи то збожеволівши від радісної новини.
– А як же обручка й пропозиція? – раптово видав Буркут, оговтавшись від легкого землетрусу, що сколихнув його свідомість.
– Кільце призначається для молодшої Стельмах, – згадавши свою дівчинку, Павло тепло посміхнувся, відчувши, як прискорилося серцебиття.
Як же йому хотілося швидше дістатися до неї й обійняти. Гордієнко вже кілька ночей поспіль провів без сну, хвилюючись за кохану. Страх і тривога роз’їдали його душу, завдаючи то гострий, то тупий біль. Він і раніше переживав через розлуку з Яною, але нещасний випадок – став останньою краплею, перевернувши чашу його терпіння.
Ці кілька днів очікувань й невідання остаточно переконали Гордієнко, що варто братися до радикальних заходів. Вистачить і йому і Янці страждати на самоті та прикидатися, що життя один без одного – казка.
– А зі Златою – ми просто друзі, – після кількох хвилин мовчання, повідав Павло.
У Буркута нібито гора з плечей впала і він полегшено видихнув. Так, він був невимовно радий такому повороту подій.
Втім, десь на задвірках пам’яті блукало одне ім’я, згадавши яке, Буркута кинуло в жар.
А раптом Гордієнко просто не знає про вагітність Злати й проблеми з колишнім. Та й чи колишній він? Лука так і не з’ясував до кінця цей факт.
«А варто було б! Перш, ніж цілувати дівчину!» – голос розуму не давав Буркуту спокою, утримуючи під контролем його не зовсім скромні бажання.
– А що на рахунок її колишнього, Слава, здається, – Лука вирішив вивудити хоч якусь інформацію у друга Стельмах. Ну, щоб бути хоч трішки готовим до наступної зустрічі з нею.
– Нічого. Вони розлучилися майже рік тому. І більше, я впевнений, вона до НЕ повернеться до нього, – Гордієнко впевнено говорив, і Лука з щемливою радістю в грудях, прийняв цю правду.
Він посміхнувся, задоволений почутим. А запримітивши силует Злати, Лука спробував приховати посмішку й почав розмову про свою роботу.
Гордієнко підхопив нову тему для дискусії, і став наполегливо просити Лукаса прийняти його в клієнти. Павло бажав розібратися в пригоді, яка мало не відняла у нього кохану. Розуміючи, що органи нічого не роблять, а лише заважають розкриттю справи, він задумав самому знайти винуватця аварії, а потім – притягнути його до відповідальності. І адвокат Буркут був просто зобов’язаний йому допомогти в цьому.
#10752 в Любовні романи
#2638 в Короткий любовний роман
#2390 в Жіночий роман
справжні почуття, сильний герой та ніжна героїня, кохання та випробування
Відредаговано: 16.09.2020