/Лука/
Закінчивши вельми неприємну розмову, Лука, зібравши свої подарунки, помірним кроком попрямував до ресторану. В голові роїлися мільйон думок, а в душі вирувало справжнє цунамі. Буркут знав, що йому необхідно прийняти рішення, але яке саме – адвокат не відав. Єдине в чому був упевнений він, так це в тому, що варто провести власне розслідування і потім поговорити з майором. Думати погано про друга Лукасу не хотілося, як і шукати докази його провини. Адже майор Мельник практично врятував життя Буркуту і був його названим батьком.
Увійшовши до ресторану, Лука покликав адміністратора і попросив провести його до потрібного столу. А опинившись в залі, за кілька метрів від своїх гостей, Буркут зупинився. Він ковзнув поглядом по кожному із запрошених, зупинившись на Златі.
Стельмах сиділа за столом біля вітчима і щось весело розповідала йому, жестикулюючи. Посмішка прикрашала її уста, а очі горіли радістю. Вона була щаслива. Лука замилувався коханою, про себе відзначаючи, що вона така сексуальна, коли посміхається.
«А що ж буде, коли вона дізнається про вчинок вітчима?» – ця думка відгукнулася неприємним почуттям тривоги в глибині його душі й він стиснув зуби.
Бачити сльози в очах коханої Лукасу не хотілося. Він готовий був захищати Злату від всіх бід в цьому грішному світі й від поганих людей теж. А тепер, виявляється, йому належить захистити її та від себе самого? Абсурдна ситуація. Ніколи Буркут не зміг би собі уявити таке. Ніколи він не думав, що доведеться вибирати між обовязком і совістю. І любов’ю.
Втім, ігнорувати факти та докази, та й дивного незнайомця – було б дурістю і не професіоналізмом з боку адвоката. Він повинен все перевірити і якщо буде потрібно, надати докази владі та суду. Тільки от, чи зможе зрозуміти його Злата? А Віра Миколаївна? Боже, та вона може спопелити його одним лише поглядом, ледь Лука заїкнеться про її чоловіка.
Буркуту необхідно було діяти й чим швидше, тим краще. Він розумів, що час грає не на його користь. Оскільки судовий процес вже почався, і обіцяє бути коротким. А таємничий незнайомець, який звалився як сніг на голову, дуже нетерплячий.
До всього іншого Лукаса хвилював це «добрий самаритянин». Адвокату були незрозумілі мотиви чоловіки. Хотілося дізнатися які насправді цілі він переслідує і чому так боїться надати особисто докази суду. Невже і він замішаний у вбивстві Овсієнко? Або ж вітчим Злати десь йому насолив?
Загадка була вельми цікавою, а все, що адвокат знав про ситуацію – було неоднозначним. Як професіоналу йому хотілося розплутати цей клубок, але як людині, яка нарешті зустріла своє щастя, хотілося пройти повз цю каламутну історію.
Зціпивши зуби, Буркут зробив глибокий подих і пробираючись між гостей ресторану, попрямував до столу. Хоч його мозок і вибухав від питань, а хвилювання в грудях наростало, він все ж зумів взяти себе в руки й з посмішкою підійти до гостей.
Вручивши квіти Вірі Миколаївні, і коробку з дорогим коньяком Антону Федоровичу, Лука простягнув маленький букет ніжно-білих троянд коханій. За що Злата поцілувала його в щоку, прошепотівши боязке «спасибі».
У цей момент до них підійшли Павло Гордієнко з Яною та Влад Попов, який на подив Буркута, привів із собою його секретаря Ольгу. Лука запитально вигнув брову, з цікавістю спостерігаючи за тим, як почервонів його друг, та і його супутниця, теж. Це не могло не радувати чоловіка, як і ніжний та закоханий погляд друга. І як він міг не помітити «хімії» між цими двома, та ще й під самим його носом?
Буркут хмикнув, лукаво посміхаючись. Він уже смакував той момент, коли буде допитувати друга про його нові захоплення. І свою секретарку теж. Від неї то Буркут найменше очікував такого. Як-не-як, а дівчина показала себе серйозною і відповідальною особистістю. І навіть ні крапельки імпульсивності в її діях не було.
Привітавшись, гості почали сідати за стіл. Майже всі були в зборі. Не вистачало лише майора Мельника зі своєю дружиною, але вони попередили Буркута, що запізняться. Тому вечеряти почали без них.
Закуски та салати, як і французьке вино були відразу подані до столу. А основна страва та десерт надали вибирати гостям. Якраз до цього часу і прийшов Мельник з дружиною, подарувавши Златі величезний букет білих троянд і пляшку шампанського.
За розмовами, смачною їжею і легкими напоями, Буркут зумів трохи розслабитися. І не думати про погане. А коли в залі заграла музика, тіло саме потягнулося на танцпол. Хоч танці Буркут особливо не любив, але втратити можливість обійняти кохану, він не захотів втратити. Вставши з-за столу, Лука простягнув руку Златі, запрошуючи її. Вона слухняно вклала свою долоньку в його, і пішла за коханим в центр залу.
Кілька парочок, натхнені ліричною музикою, теж вийшли на танцпол і вже рухалися в ритм мелодії.
Буркут обійняв Злату за талію і притягнув до себе. Одна рука лягла на поперек, а інша – стискала її долоньку, попередньо поклавши її собі на груди.
Стельмах захихотіла, відчуваючи як гулко б’ється серце коханого чоловіка, і яке задоволення це приносить їй.
– Злат, а як ти дивишся на те, щоб в наступні вихідні відправиться в маленьку подорож? – ця ідея виникла в голові Луки випадково, але встигла глибоко засісти там.
– Подорож? – перепитала вона, злегка відкривши рот від подиву. Просто тому що Лука не здавався їй імпульсивною людиною.
– Так. Ти, я і, наприклад, море. Або гори, – вони плавно рухалися під музику, насолоджуючись компанією один одного, – А може, хочеш в Париж? Здається, всі дівчатка люблять Францію, – запропонував Лука, наблизивши своє обличчя до її.
– Ні, не хочу в Париж, – занадто різко відповіла Стельмах, здригнувшись при цьому всім тілом. Лука відчув це і насупився.
– Гаразд, давай інше місто або країну. Де б ти хотіла побувати? – відвезти Злату з країни й залишитися з нею наодинці Буркуту здавалося життєво-необхідним. Хоча б на час відстрочити неминуче, і відкласти непросту розмову на потім.
#10963 в Любовні романи
#2696 в Короткий любовний роман
#2448 в Жіночий роман
справжні почуття, сильний герой та ніжна героїня, кохання та випробування
Відредаговано: 16.09.2020