Розділ 23

/Лука/

Чорний позашляховик плавно рухався, об’їжджаючи самотні вибоїни на дорозі. Їх, на превеликий жаль водіїв і навіть перехожих, ставало все більше і більше в місті. Навіть попри статус «столиця», Київ не міг похвалитися ідеальними трасами. Хоч і місцева влада намагалася, час від часу, залагодити цю проблему.

 Вивернувши кермо в право, Буркут спробував об’їхати чергову яму, але вийшло тільки гірше. Зустрічна машина, яку не відразу помітив він, пронеслася повз на шаленій швидкості, обливши автомобіль адвоката водою з калюжі. Лука чортихнувся, струснувши крапельки води, що потрапили йому на обличчя через напіввідкрите вікно. Потім глянув на свій піджак і знову вилаявшись, вирішив припаркуватися.

 Дощ йшов з самого ранку. І з огляду на прогнози погоди, обіцяв не закінчується до ранку наступного дня. І це, безсумнівно, засмучувало. Ніхто не любив дощ на початку теплого літа, коли вже встиг погрітися під сонечком і відчути радість життя.

 Вийшовши з машини, Буркут дістав з кишені дверцят вологі серветки й спробував очистити піджак. Сьогодні – важливий день і він не може виглядати як опудало.

 Перше засідання по новій справі у якості помічника прокурора – це не черговий розбір бійок між місцевими кримінальними авторитетами. Це справа куди важливіше і складніше повсякденної мішури. Тут замішані не тільки викладачі університету та його керівництво, а й хтось із депутатів й місцевої влади. Серйозність справі надає ще й вбивство професора Овсієнко, труп якого виявили в його кабінеті кілька місяців тому. Підозрюваних у справі було так багато, що опитати всіх відразу – було, практично, неможливо.

 Майор Мельник, який запропонував Буркуту зайнятися цією справою і стати помічником прокурора, довгі місяці вів оперативну діяльність під прикриттям. Кілька тижнів він обробляв студентів вузу, намагаючись знайти серед них когось, хто був би готовий стати його інформатором. На жаль, але пошуки такої особи, з першого разу, не увінчалися успіхом. Вбивство професора налякало не тільки студентів, але і працівників установи, і вони, немов мишки сховалися у свої нірки. Ніхто не бажав йти на контакт офіційно. Учні боялися відрахування, а викладачі – боялися стати черговою жертвою злочинця.

 Збір інформації проводився довго і ретельно, і часом майор був на грані відчаю, не вірячи в успіх операції. Він навіть кілька разів намагався залучити до цього заняття Буркута, але Лука все відмовлявся, не бажаючи миготіти перед очима потенційних злочинців завчасно.

 Поки майор Мельник вів подвійне розслідування: одне для держави та інше – для себе, Буркут займався особистим життям. Він тільки-тільки скуштував присмак щастя, вдихаючи запах любові на повні груди, що не поспішав змінювати свою спокійне і розмірене життя.

 По-перше, справ в юридичній компанії, де Буркут працював адвокатом було досить багато і всі їх передати Попову за один місяць – Лука просто фізично б не встиг. По-друге, поява в його житті Злати і їх бурхливий роман – не дозволяв чоловікові думати про просування по кар’єрних сходах повною мірою. Всі його думки були заповнені миловидною дівчиною Златою, яка одним поглядом підкорила його серце. Природно, що справа була зовсім не в фізичній красі Стельмах, але її тіло, як і вся вона – зводили Буркута з розуму. Іноді, до такої міри, що він був готовий відкласти роботу і мчати до коханої, додому. А потім, і в колишню столицю держави – Харків.

 Через місяць насичених відносин між Буркутом і Стельмах, всупереч своєму бажанню залишитися з коханим, Злата все ж повернулася до Харкова. Її тимчасова відпустка за сімейними обставинами закінчилася, а кидати маленьких діточок посеред шкільного семестру, Стельмах не хотіла. Не допомогли навіть вмовляння. Як би Лука не намагався, Злата все ж повернулася до улюбленої роботи та до своїх учнів. Правда, з однією умовою – вона допрацює цей навчальний рік, і звільниться.

 Дане рішення не було прийнято закоханими спонтанно або під тиском. Зовсім ні. Вони довго обговорювали це питання вечорами за чашкою смачного лате. Лука був переконаний, що в столиці перед Златою відкриється більший вибір серед навчальних закладів і можливість знайти роботу до душі. Наприклад, недавно відкрився ліцей з художнім ухилом. Буркут знав як його кохана обожнює співати, а часом перечитувати Шекспіра. Він був упевнений, що робота з талановитими дітьми буде для Злати в самий раз.

 Занурений у власні думки, Буркут не відразу почув як, задзвонив його мобільний телефон.

 – Слухаю, – мовив Лука, коли нарешті знайшов комунікатор в кишені піджака і натиснув на миготливий значок «прийняти виклик».

 – Здрастуйте, адвокате Буркут, – віщав незнайомий абонент.

 – Хто це?

 – Яка різниця, хто я?! Головне, що у мене є, – Буркут відсунув телефон і знову глянув на екран. На ньому миготіло «невідомий номер». Лука утробно загарчав, розуміючи, що не на добро все це. Але ж Попов його попереджав й просив не лізти туди, куди не треба.

 – І що у вас такого є, що може зацікавити мене? – хмикнув він.

 – Те, що допоможе тобі посадити в тюрму потрібну людину, – зухвалим тоном прорік співрозмовник, викликаючи в адвоката почуття нудоти. Він не любив, коли з ним грали в ігри, і не бажав ставати пішаком у чиїхось руках.

 – Потрібну людину? – перепитав Буркут, поправляючи зашморг на шиї. Потім сперся рукою об машину, видихнув.

 – Так, того, хто понесе покарання за вбивство улюбленого всіма професора Овсієнко, – слова незнайомця лише підтвердили здогади адвоката.

 «Підсудний, якого зараз тримали в столичному СІЗО, і якого Буркут мав звинуватити сьогодні в злочині – не той, хто їм потрібен?» – Ця думка змусила Луку стиснути вільну руку в кулак, натягуючи м’язи до болю.

 У справі про вбивство Овсієнко проходив молодий хлопець років двадцяти двох, студент якраз таки того самого вузу, де працював покійний. За словами свідків, яких знайшов Мельник, Микита Соловйов знаходився на межі відрахування з університету через професора Овсієнко. Студент довго благав викладача дати йому другий шанс і можливість перездати, пропонував свою допомогу, обіцяв виправитися. Але, професора не цікавили дитячі соплі й він зажадав від Микити грошей. Та ще таку суму, яку було просто нереально зібрати бідному студенту. Ось, Соловйов і розлютився та скоїв вбивство. Лука знав, що часом не потрібні вагомі причини для вбивства, а тому не дивувався вчинку хлопчини. Втім, Микита сам незабаром зізнався в скоєному і справа була розкрита.