Тінь Фенріра
Пролог
Пролог
Вони кажуть: усе, що мовчить у снігах, — мертве.
Але в цих снігах живе пам’ять. І кров.
Світ був молодий, коли боги ще ходили між людьми. Їхні голоси були грімом, а їхній дотик — полум’ям чи льодом. Але потім прийшла тиша. Боги відійшли, і разом з ними — пісня, яку співали лише обрані. Залишились лише уламки — руни, сни, й крики вітру, що часом шепоче імена, котрих більше ніхто не пам’ятає.
У далекому фйорді, серед каменю й снігу, народилась дівчина з мідним волоссям і зоряним поглядом. Вона бачила сни. Сни, в яких світ палав і вмерзав водночас. Її мати сказала:
— Цей дар — благословення. І прокляття.
Коли вона була ще дитиною, їй снився меч, що розсікав ніч. Чоловік у вогні. Камінь, що співає, коли торкається крові.
Ці сни повертались знову й знову.
У той самий час, далеко звідси, хлопчик на півдні дивився, як горить його дім. І ніхто ще не знав, що їхні дороги, різні й розірвані, вже вписані в ту саму рунічну лінію. Бо доля — то плетіння, а кожна нитка має зустріти іншу.
І коли ворон знову розправив крила над північним небом, пісня прокинулась.
І вона знову починається.
#2785 в Фентезі
#6588 в Любовні романи
Відредаговано: 06.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
