Розділ 16. Новий рай

Нові Санжари з’явилися на горизонті за чотири дні шляху від Мар’янівки, і першим сигналом, що з цим місцем щось не так, послужило не зір, а куди глибше, друїдичне чуття, яке розрослося в мені багатократно після нічного розподілу характеристик. Ще за кілька кілометрів до околиць курортного селища я відчув, як коренева мережа під землею починає передавати щось схоже на глухий, невпинний біль, вібрацію страждання, занадто виразну, щоб списати її на звичайну мутацію місцевої флори.

— Щось не так, — промовив я, зупиняючи колону на узліссі, звідки відкривався вид на санаторний комплекс, що розкинувся попереду.

Марина, порівнявшись зі мною, примружилася, роздивляючись здалеку високі, поблискуючі на сонці стіни, явно зведені не зі звичайного каменю, а з чогось куди міцнішого й одноріднішого, характернішого радше для системних будівель, ніж для людських рук.

— Гарно виглядає, — зауважила вона з ноткою неприязної настороженості в голосі. — Занадто гарно для наших днів.

Я заплющив очі, поглиблюючи зв’язок із землею, і відчув, як біль, що йшов звідкись з-під комплексу, набуває чіткіших обрисів: ритмічні, механічні вібрації, ніби десятки, а то й сотні рук довбали породу глибоко під поверхнею, вирубуючи щось із надр землі з тією методичною, безжальною регулярністю, що не залишала сумнівів у підневільному характері такої праці.

— Там, під санаторієм, щось добувають, — промовив я, розплющуючи очі й звертаючись до ближнього кола, що зібралося довкола. — І судячи з того, як земля реагує на те, що відбувається, добувають не з доброї волі робітників.

Кавал, який вивчав здалеку розташування стін і укріплень зі звичною тактичною чіпкістю, коротко кивнув, погоджуючись із моїми спостереженнями.

— Санаторії подібного рівня до інтеграції славилися мінеральними джерелами, — зауважив він. — Якщо Система перетворила джерело на щось на кшталт системного ресурсу, хтось напевно встиг прибрати його до рук, а робочу силу для видобутку взяти з числа менш удачливих уцілілих.

Не встиг він договорити, як з боку основної дороги, що вела до воріт комплексу, долинув віддалений брязкіт ланцюгів і приглушені, але безпомилково впізнавані звуки чийогось плачу. Я обернувся, роздивляючись через Мітку Смерті процесію, що показалася на дорозі: конвой озброєних людей, які гнали перед собою не менше двадцяти знеможених, скутих ланцюгами полонених, прямуючи просто до воріт санаторного комплексу.

[Виявлено: Фракція «Новий Рай»]
[Тип: рабовласницький]
[Рівень еліти: 25–28]
[Розрахункова чисельність рабів: понад 200]

Я відчув, як усередині розгорається та сама глуха, безпросвітна злість, що охоплювала мене при вигляді особливо жорстоких проявів людської природи після інтеграції Системи, злість, куди гострішу й особистішу, ніж звичайна бойова лють перед лицем зомбі чи мутантів.

— Ми не пройдемо повз, — промовив я твердо, звертаючись до присутніх. — Не після побаченого.

Кавал, не виявивши ні найменшого вагання, коротко кивнув.

— Залишати подібну пухлину в тилу, тим паче так близько до нашого майбутнього маршруту постачання, було б стратегічною помилкою, — промовив він із тією прагматичною прямотою, що незмінно супроводжувала його найвиваженіші рішення. — До того ж клану не завадить поповнення, а дві сотні визволених душ, вдячних своїм рятівникам, куди цінніші за будь-який трофей, добутий у звичайному бою.

Ми відвели колону глибше в ліс, укривши цивільних і дітей під наглядом Ігоря та кількох бійців, залишених для охорони табору, а самі, зібравшись ближнім колом, узялися розробляти план атаки на основі донесень Каркарона, який кружляв над комплексом весь залишок дня, і Дикуна, якому вдалося непомітно прослизнути вздовж периметра стін.

[Розвіддані: Новий Рай]
[Стіни: системний камінь, висота 4 метри, периметр укріплено]
[Верхній ярус: адміністрація, елітні бійці, найманці — рівні 25–28]
[Підземний ярус: затоплені підвали санаторію, рабська праця, видобуток Кристалів Очищеної Енергії]
[Джерело: мінеральне джерело]

— Стіни зовні неприступні для прямого штурму без серйозних втрат, — промовив Кавал, розклавши на землі грубий начерк комплексу, складений за донесеннями розвідників. — Але в нас є неочевидна перевага. Ворскла огинає комплекс із трьох боків, а в подібній річці за час хаосу напевно втопилося достатньо народу, ну або втопили, щоб влаштувати нашим ворогам не найприємніший сюрприз.

Я зрозумів його думку майже миттєво.

— Піднімеш утоплеників, — промовив я, — влаштуєш хаос на периметрі зовні, поки я заходжу зсередини через підземний ярус.

— Саме так, — підтвердив Кавал. — Відволічу основні сили найманців на оборону стін, дам тобі час і простір для роботи під землею, де, судячи з усього, утримують основну масу рабів.

Я обвів поглядом парк, що оточував санаторний комплекс, відзначаючи кілька особливо старих, вікових дерев, чиї крони височіли навіть над системними стінами, а коренева система, судячи з відчутної мною пульсації, напевно простягалася глибоко під землю, достатньо глибоко, щоб стикатися із затопленими підвалами, де утримували полонених.

— Спущуся, — промовив я, окреслюючи власну частину плану. — Зможу пройти під стінами непоміченим, минаючи основну лінію оборони, і опинитися просто серед рабів, де роздам зброю й відкрию шляхи для повстання зсередини.

Марина, вислухавши план, задумливо нахмурилася.

— А я? — спитала вона. — Не збираюся відсиджуватися в лісі, поки ви вдвох розбираєтеся з цілим анклавом работорговців.

— Ти зі мною, — відповів я. — Прикриєш зовні вхід до підземного ярусу, який виявив Дикун. Знадобиться додаткова вогнева підтримка, коли раби почнуть вириватися на поверхню.