Розділ 17. Умань

Україна восени пахне інакше, ніж будь-яка інша земля, яку я знав. Це не той запах, який можна описати одним словом; він складений, багатошаровий, як добре зроблена річ, у якій кожен елемент на своєму місці. Чорнозем після дощу — важкий, майже солодкий, із тією глибиною, яка говорить про родючість, накопичену віками. Пріле листя — осика й тополя пахнуть інакше, ніж дуб; у дуба запах гіркуватий і гідний, у тополі — легший, майже вологий. Далекий дим — десь горіло, не близько, просто фон, нагадування, що світ продовжує тліти в різних своїх точках.

Ми їхали крізь це — колона з тридцяти двох чоловік на конях і в кабріолеті, — і простір навколо нас був таким широким, таким відкритим, що перші години після Хмельницького просто мовчали, ніби кожен переварював те, що сталося вночі, і потребував цієї тиші та цього простору.

Поля з обох боків дороги були зібрані або покинуті — не завжди було зрозуміло, що саме; іноді виднілися рівні ряди скошеного, іноді врожай стояв недоторканим, чорніючи й сохнучи на корені. Де-не-де вздовж дороги росли дикі яблуні, і яблука на них були дрібними, перестиглими, обсипаними в траву, і їхній запах — кисло-солодкий, із присмаком бродіння — був несподівано живим серед усього іншого.

Дикун у переметній сумці дивився на ці яблуні з тим професійним інтересом хижака, який завжди оцінює, чи є в кущах щось їстівне або щось небезпечне.

Через зв'язок — запах мишей у траві під яблунями. Багато мишей.

— Не зараз, — сказав я.

Через зв'язок — невдоволене.

Каркарон летів високо, періодично знижуючись, щоб передати образи — попереду чисто, праворуч група зомбі в полі далеко, ліворуч дорога йде в ліс за кілометр. Його повітряна розвідка вже стала частиною ритму руху, такою ж природною, як Дикун попереду й Михайло в замиканні.

Кавал їхав поруч зі мною.

— Ті зомбі в полі праворуч, — сказав він, не дивлячись у той бік.

— Бачу.

— Там їх не менше двадцяти. Низькорівневі за рухом, але коробки будуть. Варто звернути?

— Звернемо, — сказав я. — Дай команду лівому флангу — п'ятеро, швидко й тихо.

Кавал кивнув і щось коротко сказав одному зі своїх людей, і той передав далі, і за хвилину п'ятірка відділилася від колони, ідучи в поле — організовано, без зайвих рухів.

Це був Кавал у своїй найкращій формі: він не командував із тією важкістю, яка була в нього, коли він був лідером і кожне рішення несло в собі вагу власного его. Зараз він був стратегом — чистим, без домішок, — і це виявилося несподівано цінним.

П'ятірка повернулася за десять хвилин.

[ЛУТ З ГРУПИ ЗОМБІ — 22 ОСОБИ]
[СІРІ КОРОБКИ x14:]
— Червона смужка x6 — гаряча місцева їжа (борщ, вареники, капусняк)
— Синя смужка x4 — чиста вода у флягах
— Помаранчева смужка x2 — медикаменти (бинт, антисептик)
— Жовта смужка x2 — сухий пайок

[ЗЕЛЕНІ КОРОБКИ x2:]
— Коричнева смужка x1 — вірьовка 15 метрів, кремінь
— Срібляста смужка x1 — короткий меч, незвичайна якість

Сірі коробки розійшлися по руках. Короткий меч дістався одному з бійців Кавала, у якого була тільки трофейна зброя з Опави.

Ми не зупиняли колону — розібрали коробки на ходу. За перші три години після Хмельницького ми зустріли три групи зомбі, і кожна була більшою й сильнішою за попередню.

Перша — двадцять сім особин, змішаний рівень від п'ятого до дванадцятого, на відкритому перехресті біля покинутої заправки. Цю взяли швидко, майже не зупиняючись: Аннет Морозом на землю, Андрій вогнем по заморожених, Михайло у форму на тридцять секунд для зачистки щільного центру.

[ЛУТ З ПЕРШОЇ ГРУПИ — 27 ОСОБИН]
[СІРІ КОРОБКИ x19 — стандартний набір]
[ЗЕЛЕНІ КОРОБКИ x3:]
— Срібляста смужка x2 — сокира бойова (звичайна), кинджал (незвичайний)
— Фіолетова смужка x1 — свиток уміння (запечатаний, для Лучника або Слідопита)

Свиток уміння з фіолетової смужки я взяв сам, не відкриваючи — подивимося пізніше, кому знадобиться.

Друга група зустрілася на в'їзді в невелике село — сорок із лишком, рівні вищі, з кількома явними елітниками в першому ряду. Тут я дав команду Кавалові й відійшов убік, спостерігаючи.

Кавал розібрав групу у своїй голові, перш ніж сказав перше слово — я бачив, як його погляд пройшовся по зомбі, по наших людях, по простору навколо, і цей огляд зайняв секунди три, не більше.

— Аннет перекриває лівий прохід, бар'єр. Андрій — вогонь по елітниках у центрі, їм треба вийти зі строю першими. Марина вибирає цілі праворуч, не поспішає, тихий постріл через новий лук, не видає позицію. Михайло — форма, прямо через центр після першого залпу Андрія. Решта — флангами.

Усе це було сказано рівно, без зайвих слів, з тією точністю, яка говорить не про військову освіту, а про те особливе розуміння простору й людей, яке або є, або немає.

Бій зайняв чотири хвилини. Без втрат, без серйозної шкоди.

[ЛУТ З ДРУГОЇ ГРУПИ — 43 ОСОБИ]
[СІРІ КОРОБКИ x28 — стандартний набір]
[ЗЕЛЕНІ КОРОБКИ x6 — зброя, інструменти, витратники]
[СИНІ КОРОБКИ x3:]
— Символ меч x1 — підсилені болти для арбалета x20
— Символ крапля x1 — зілля здоров'я (малі) x4
— Символ око x1 — СВИТОК ДОСВІДУ (РІДКІСНИЙ)

[СВИТОК ДОСВІДУ — РІДКІСНИЙ]
[ПРИ ВИКОРИСТАННІ: ЗНАЧНИЙ ПРИРІСТ ДОСВІДУ ДЛЯ ВСІЄЇ ГРУПИ]

Я активував свиток негайно.

Досвід прийшов хвилею, відчутною фізично — тією особливою теплотою, яка розливається від центру грудей, коли Система обробляє зростання.

[РІВЕНЬ ПІДВИЩЕНО: 27]

[ОНОВЛЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК:]
[СИЛА: 31 → 33]
[СПРИТНІСТЬ: 50 → 53]
[ВИТРИВАЛІСТЬ: 47 → 49]
[ЗДОРОВ'Я: 1120 → 1200]
[ЕНЕРГІЯ: 720 → 780]