Розділ 7. Дуель і свиток

Український бік кордону зустрів нас тишею та прямою дорогою. Після польських пагорбів і серпантинів Бескидів це було майже незвично — асфальт ішов на схід рівно, ніби проведений лінійкою, між полями, які тяглися до горизонту з тією особливою українською широтою, коли здається, що небо тут більше, ніж будь-де. Хмари розсіялися після дощу, осіннє сонце світило низько, і поля відсвічували тим пожухлим золотом, яке буває в жовтні.

Я крутив педалі й відчував, як щось усередині трохи розслаблюється — не повністю, не остаточно, але трохи. Ніби тіло розуміло, що воно в правильному місці, навіть якщо до мети ще тисяча кілометрів. Якуб їхав поруч і мовчав — уперше за кілька днів він мовчав просто так, без причини. Дивився на поля, на горизонт, на низьке сонце. Аннет замикала — її позиція, її ритм. Дикун у кошику дивився вперед. Через зв'язок ішло рівне й спокійне: нове місце, інші запахи, цікаво. Ми проїхали перші десять кілометрів українським боком без зупинок. Система дала про себе знати на одинадцятому. Не тривожно — золоте мерехтіння в куті поля зору, те саме, яке означало повідомлення не термінове, але таке, що вимагає уваги. Я пригальмував, зупинився біля узбіччя, відкрив.

[НОВА ФУНКЦІЯ РОЗБЛОКОВАНА]
[ДОСТУПНО З 20-го РІВНЯ]
[ДУЕЛЬ]

[ОПИС:] Починаючи з двадцятого рівня будь-який гравець може викликати іншого гравця на офіційну дуель. Виклик може бути прийнятий або відхилений без будь-яких наслідків при відмові. При згоді — дуель проводиться на системній арені.

[ПРАВИЛА ДУЕЛІ:] Той, хто викликає, обирає умови перемоги:
— ВАРІАНТ 1: ДО СМЕРТІ. Бій ведеться до загибелі одного з учасників. Необоротно.
— ВАРІАНТ 2: ДО 10% ЗДОРОВ'Я. Бій ведеться, поки в одного з учасників не залишиться 10% здоров'я. Система автоматично зупиняє бій. Ніхто не гине.

[НАГОРОДИ ПРИ ПЕРЕМОЗІ:]
— Гарантований системний предмет (ранг залежить від рівня противника)
— Досвід пропорційно різниці рівнів
— Титул "Дуелянт" при першій перемозі

[ПРИ ВІДМОВІ:] — Жодних наслідків.

[ПРИ ПОРАЗЦІ У ВАРІАНТІ 2:]
— Тимчасове зниження здоров'я. Втрата розвитку -2 рівні.

Я прочитав двічі. Потім прибрав повідомлення й поїхав далі.

Цікава механіка — Система створювала легальний спосіб для гравців мірятися силою без смертельного ризику. При варіанті до десяти відсотків це було майже безпечно, Система зупиняла бій автоматично. Нагороди при перемозі — системний предмет. Хороша мотивація. Щоправда, втрата двох рівнів — для когось це може бути суттєвим ударом. На високих рівнях важко буде їх повернути. Але й нагороди того варті. Я думав про це, поки крутив педалі українським асфальтом.

Через двадцять хвилин прилетіло друге повідомлення. Не золоте — синє з червоною окантовкою. Офіційне, системне, з іншою структурою.

[ВИ ОТРИМАЛИ ВИКЛИК НА ДУЕЛЬ]
[ВІД ГРАВЦЯ: "ЗАЛІЗНИЙ ХРЕСТ"]
[КЛАС: ПАЛАДИН]
[РІВЕНЬ: 20]
[УМОВА ПЕРЕМОГИ: ДО 10% ЗДОРОВ'Я]
[ПРИЙНЯТИ / ВІДХИЛИТИ]

Я зупинився знову. Паладин двадцятого рівня. Залізний Хрест. Досяг двадцятого — і перше, що зробив, викликав мене на дуель. Прямо по п'ятах рівнями наступають. Я подивився на умову — до десяти відсотків, не до смерті.

Якуб під'їхав, зупинився поруч.

— Що?

— Дуель.

— Хто викликав?

— Паладин двадцятого рівня. Залізний Хрест — нікнейм.

— Залізний Хрест, — повторив він. — Гарне ім'я.

— Гучне, — поправив я.

— Ти приймеш?

Я думав. Паладин двадцятого рівня — це серйозний противник. Паладини були класом захисту й удару водночас: високе здоров'я, вміння на поглинання шкоди, священні атаки з бонусом проти темних класів. А я був Друїд-Тінь — темний гібридний клас. Теоретично Паладин мав проти мене класову перевагу. Двадцятий рівень проти двадцять першого. Один рівень різниці. Я вже бився з нижчим противником на випробуванні з Богданом, берсерком п'ятнадцятого. Але Залізний Хрест був ближче за рівнем, і Паладини знали, що робили. Цікаво.

Нагороди при перемозі над двадцятим рівнем будуть хорошими. Системний предмет — невідомо що саме, але ранг залежить від рівня противника. І практично — я мав качатися. Кожен данж, кожне випробування, кожна дуель — це досвід, це розвиток. У дорозі до Запоріжжя на мене чекала невідомість. Приходити туди з двадцять першим рівнем і поточним спорядженням — можна, але з двадцять п'ятим краще, або з тридцятим.

Я прийняв виклик.

[ВИКЛИК ПРИЙНЯТО]
[ТЕЛЕПОРТАЦІЯ ПОЧНЕТЬСЯ ЧЕРЕЗ 30 СЕКУНД]
[ПІДГОТУЙТЕСЯ ДО БОЮ]

— Якуб, — сказав я. — Ви їдете вперед. Тримайте темп, я наздожену.

— Куди тебе заберуть?

— На арену. Буду десь за півгодини.

— А якщо щось піде не так?

— Умова — до десяти відсотків. Мене не вб'ють. Система зупиняє бій автоматично.

— Зрозумів. — Пауза. — Перемагай.

— Планую.

Світ почав розчинятися. Арена була іншою, ніж попередні дві. Не білий мармур першого випробування, не руїни другого. Тут був відкритий круглий амфітеатр із кам'яними трибунами, що піднімалися вгору ярусами, в центрі — рівний земляний майданчик діаметром метрів вісімдесят. Небо над ареною живе, справжнє, з хмарами, які рухалися. Не системне ніщо, саме живе небо. Сонце світило збоку, даючи чіткі тіні.

Я озирнувся. Трибуни були порожні — жодних глядачів, це була особиста дуель, не публічний бій. Тільки майданчик, тільки двоє. Противник уже був тут. Залізний Хрест. Високий, під метр дев'яносто п'ять, широкоплечий, у важкій системній броні, яка була явно підібрана й прокачана з розумом. Нагрудник із вигравіюваним хрестом — чиста, пряма символіка, ім'я виправдовувало. Наплічники масивні, з гострими краями. Поножі й наручі доповнювали повний комплект. Шолом із відкинутим забралом, обличчя відкрите. Обличчя було молодим. Років двадцяти п'яти, не більше. Світле волосся, квадратна щелепа, сірі очі, що дивилися уважно й без агресії. Не злий тип, просто впевнений у собі. У правій руці моргенштерн. Не меч, не спис — булава з шипастим навершям, важка, явно системна, із синюватим світінням біля руків'я. Біля пояса друга зброя — короткий меч як запасний. На щиті, який він тримав лівою рукою, той самий хрест, що на броні. Щит системний, із рунами вздовж краю.