Розділ 2

Я ніколи не думала, що одного дня мені доведеться сховати принцесу світу драконів у старій квартирі на окраїні людського міста. Але саме тут, серед обшарпаних стін і тьмяного світла лампи, сиділа Лея, загорнута в мою куртку, мов поранене пташеня. Її очі все ще світилися слабким відблиском вогню. Це лякало мене. Люди не мали бачити такого.

— Тобі треба навчитися приховувати це, — сказала я, тихо, щоб не розбудити сусідів. — У цьому світі за такі очі тебе віддадуть у лабораторію швидше, ніж я встигну витягнути зброю. Лея кивнула, але я бачила: вона слабка. Війна висмоктала з неї сили, а портал майже розірвав. Її пальці тремтіли, коли вона стискала мою руку.

— Він… живий? — шепнула вона.

Я закрила очі. Переді мною знову постала постать Драго у вогні битви.

— Так, — збрехала я. — І він хоче, щоб ти була в безпеці.

Я не знаю, чи він ще живий. Ця правда рвала мене зсередини.

Двері грюкнули. Я схопила пістолет, але то був Томас. Він зайшов різко, з тим самим виразом, що означав: зараз він не зупиниться, поки не отримає відповіді.

— Елло, ти поясниш, що за чортівня? Хто ця дівчина? І що це було у складі?

Я зустріла його погляд. Я знала — ще трохи, і він донесе нагору. У поліції давно підозрювали, що в місті відбувається щось дивне: випадкові "аномалії", свідчення людей про сяйво у небі. Але зараз — уперше вони мали доказ.

— Вона… свідок, — видихнула я. — Була на місці злочину. Травмована. Її не можна показувати.

— Свідок? — Томас звів брову. — Її очі світилися, Елло! Я бачив це!

Я мовчала. Брехня більше не допоможе.

— Якщо ти щось приховуєш, — він стиснув кулак, — нас обох це потягне на дно.

Я вже хотіла відповісти, але в ту ж мить у квартирі згасло світло. Вікна здригнулися. Повітря знову наповнив холод порталу.

Я рвонулася до Леї, прикриваючи її собою. Її очі світилися ще яскравіше, ніби хтось із того боку світу кликав її назад.

Томас відступив, шепочучи лайку.

— Господи, що це таке?..

А я знала. Це не просто портал. Це було полювання. Хтось знайшов нас.