*Місце: Кімната, вечір.*
Назар лежить на підлозі, фото тліє в печі, тінь стоїть над ним, її шепіт слабшає: "Ти вибрав..." За вікном дзвони гудуть, мати шепоче молитву, запах ладану змішується з вогнем.
— Назар кидається до печі, рве фото, вогонь палає, тінь кричить: "Ти не втечеш!" — але розчиняється, її шепіт тоне в дзвонах. Він сміється, але сміх слабкий, його голос повертається — м’який, його власний. Мати обіймає його: "Ти мій хлопчик." Він дихає, його любов жива, але очі тьмяні — боротьба забрала частину його.
Епілог: Він їде в Черкаси, пише листа хлопцеві, якого любить, але щоночі чує шепіт із тіні — вона чекає, якщо осуд повернеться, готове забрати його знову.
Відредаговано: 22.08.2025