*Місце: Кімната, ніч.*
Лампа миготить, ікони блищать у тьмяному світлі, Назар сидить на ліжку, фото перед ним. Тінь на стіні росте — жіноча постать, її очі темні, губи ворушаться: "Ти маєш бути моїм." Вона схиляється, її "руки" — холодні, але ніжні — гладять його шию, спускаються до грудей. Назар стогне, його подих прискорюється, але огида рве його — це не те, чого він хоче. "Геть!" — шепоче він, голос тремтить, але тінь сміється: "Ти не такий, як усі."
Вона наближається, її губи близько, шепіт гарячий: "Я виправлю тебе." Назар відштовхується, але її дотики липкі, збудження змішується зі страхом, його тіло тремтить. Тінь обіймає його, її "шкіра" — як дим, пахне ладаном і землею. Він хапає фото, рве його — тінь відступає, але шепіт лишається: "Ти не втечеш." За вікном дзвони гудуть, мати шепоче молитву в іншій кімнаті, Назар дивиться в дзеркало — його голос хрипить, ніби не його.
Відредаговано: 22.08.2025