Розділ 19

Багряне полум’я Яреми розітнуло річковий туман, перетворюючи ніч на палаючий день. Перелесник діяв миттєво: смуга розпеченого вогню відгородила Ладу та найманців від Богдана, змусивши зрадника здивовано відсахнутися. Вологі стіни мулистого складу засичали, коли на них осіла пара від висушеної за секунду річкової води.

— Стріляйте в девчонку! — прохрипів старший найманець, скидаючи фіолетову гвинтівку.

Свист Мієної тятиви злився з гучним уханням Генрі. Стріла, випущена з мисливського лука дівчини, збила приціл найманцю, поціливши прямо в металеве цівко зброї. Пролунав тріск, і фіолетовий індикатор на гвинтівці спалахнув брудно-рожевим, вибухаючи та обпалюючи руки стрільця. Корпоративна зброя, створена для придушення магії, виявилася безсилою проти чистої механічної люті кентавридині.

Генрі, розправивши гігантські крила, каменем упав на другого солдата. Його міцні пазурі вчепилися в шолом оперативника, дезорієнтуючи його та змушуючи наосліп палити в повітря.

Проте Богдан швидко оговтався. Його кінська подоба була масивною, а залізний спис у руках, загартований у темних ритуалах, не боявся вогню Яреми. З диким ревом радник перестрибнув через язики полум’я, спрямовуючи вістря прямо в груди Мії.

— Нерозумне лоша! — закричав він. — Ти мала сидіти на хуторі й чекати своєї долі!

Мія не встигала випустити другу стрілу. Вона зробила різкий стрибок убік, відчуваючи, як лезо списа розрізало повітря за міліметр від її плеча. Копита дівчини ковзнули по мокрій гальці, і вона впала на коліна біля самої води. Щоденник Лади випав з її рук, розкрившись на сторінці з малюнком Іллінецького кратера. Блискуче бірюзове світло кулона відбилося у воді, з’єднуючись із підземними джерелами.

— Міє, земля! Звернися до мулу! — крізь брязкіт кайданів прокричала Лада. Вона щосили смикнула ланцюги, намагаючись підставити свої заковані руки під удар третього найманця, який намагався вистрілити в Ярему.

Мія відчула, як через її долоні, що занурилися в густу, маслянисту чорну багнюку, пройшов потужний імпульс. Це був сапропель — жива кров річки, яку її батько плекав роками. Магія Поділля відповіла на її лють.

Грунт під копитами Богдана раптом розм’якшився, перетворюючись на хитке болото. Важкий кентавр загруз по коліна, втрачаючи рівновагу. Контейнери «Астроблеми», що стояли неподалік на пірсі, завібрували.

— Що за… — Богдан спробував висмикнути ноги, але чорний мул тримав його, наче тисячі дрібних рук.

Ярема, скориставшись моментом, спрямував потік чистого, білого вогню прямо на кайдани Лади. Метал найманців, створений для глушення біологічної та лісової магії, не витримав надвисокої температури духа вогню. Пролунав гучний дзвін — і фіолетові індикатори згасли, а розплавлені ланцюги впали в гальку.

Вільна Лада вперше за шістнадцять років глибоко вдихнула повітря волі. Її сірі eyes спалахнули лісовою магією. Вона різко скинула передні копита, і хвиля річкової води піднялася з озера, змиваючи останніх двох найманців прямо в глибоку течію Південного Бугу.

Богдан, увесь вкритий брудом і багнюкою, важко дихав, затиснутий магією землі Мії. Його спис лежав осторонь.

— Це не кінець… — прохрипів зрадник, дивлячись на сім’ю, що нарешті об’єдналася. — Стрілецький уже на кратері. Детонатори встановлено. Якщо ви не прийдете, він підірве Вівтар, і вся магія цього краю згорить разом із вашим лісом.

Мія піднялася на ноги, важко дихаючи. Вона підняла щоденник матері й підійшла до Лади. Жінка обняла доньку, міцно притискаючи її до себе — коні та люди в їхніх подобах тремтіли від пережитого шоку та раптового щастя.

— Ми зупинимо його, — тихо, але твердо сказала Мія, дивлячись у бік Іллінецького кратера, де над обрієм уже займалася перша, тривожна рожева смуга передсвітанкового заграви. — Разом.

Богдана залишили зв’язаним його ж власними кайданами, які Ярема нашвидкуруч переплавив своїм вогнем у суцільне металеве кільце навколо товстої колоди складу. Зрадник безсило хрипів, занурений по черево у важкий річковий мул, який Мія змусила закам’яніти. Карта його зради була розкрита, але часу на тріумф не залишалося — слова про детонатори на Іллінецькому кратері ехом віддавалися в голові дівчини.

— Нам потрібно розділитися, — Лада важко сперлася на плече Мії, її копита все ще злегка тремтіли від багаторічного ув’язнення, але в погляді вже не було слабкості. — Яремо, Генрі, ви маєте знайти Ардана. Він збирає воїнів у заповідних ярах на півночі. Якщо Стрілецький почне підривати кратер, найманці «Астроблеми» вдарять по Січі, щоб прикрити свій відступ. Плем’я має бути готовим до бою.

— Я не залишу Мію саму, — Ярема зробив крок уперед, і іскри на його пальцях знову спалахнули тривожним помаранчевим світлом. — На кратері повно людей Стрілецького. Вони мають техніку, тепловізори й фіолетову зброю.

— Вона буде не сама. Вона буде зі мною, — Лада ніжно, але міцно стиснула долоню Перелесника. — Я знаю кожну підземну жилу, що веде від цих заводів до серця кратера. Ми пройдемо там, де людські прилади бачать лише суцільний граніт. Але Ардану потрібен твій вогонь, Яремо. Без твого попередження плем'я потрапить у пастку.

Перелесник завагався, дивлячись на Мію. Дівчина кивнула йому, торкнувшись бурштинового кулона, який тепер знову грів її шкіру м’яким, затишним теплом.

— Головне — вір щоденнику, Міє, — тихо ухнув Генрі, опускаючись на плече Яреми. Його великі сичі очі знову стали круглими й уважними. — Ключ не в силі, Ключ у крові Землі.

Через хвилину багряний спалах Перелесникового вогню розітнув туман у напрямку північних лісів, і на березі озера запала тиша, яку порушував лише плескіт хвиль Південного Бугу.

— Ходімо, доню, — Лада підняла з гальки щоденник і перегорнула кілька сторінок, де між записами про цілющі трави були накреслені складні лінії підземних гротів. — Час показати цим чужинцям, що таке справжня сила Поділля.

Вони увійшли в темний занедбаний тунель під мулистим заводом. Цей хід відрізнявся від того, яким Мія прийшла сюди — стіни тут були витесані з давнього, оплавленого мільйони років тому каменя. Сліди Іллінецького метеорита відчувалися тут у кожному кремені. Що ближче вони підходили до кратера, то сильніше вібрував кулон Мії, наче намагався вирватися з ланцюжка.