ХІІІ ПРОЖЕРЛИВИЙ ВІРУС

1

         Усього за добу Капітоненко встиг стати безхатьком. Повернувшись додому, він побачив у дворі елегантну «фірарі» жовто-сірого кольору, схожу на колекційний зразок машинок, який для елітних збирачів дорогих іграшкових серій виготовили в єдиному екземплярі із сплаву золота та неприродно яскравого срібла. «Твою ж мать», - вилаявся фразою Федька  Сан Сан, хоча терпіти не міг цей плебейський вислів і постійно докоряв  юристу за несумісну з їхнім теперішнім статусом простакуватість. У горлі з’явився біль, характерний для високого тиску.

         - Серьожо, - гукнув він водієві, який ще вовтузився в кабіні й не пішов на кухню обідати, - таблетку!

         Від гіркуватої пігулки звично отерп язик, посилюючи внутрішній спротив побаченому. Все справді всерйоз і надовго, бо інакше те помпезне автомобільне диво не стояло б під самісіньким порогом як любить його колишня. Вона – сама спонтанність, тому тримає усі необхідні речі на максимальній близькості. Стрибнути з дверей до машини й з божевільною швидкістю натиснути на газ, змітаючи все на своєму шляху, для неї так само природно, як для звичайної жінки миття посуду. І цей некерований буревій може знову крутити його життям, мов беззахисною придорожньою смітиною.

         Сан Сан скривився тепер вже від якогось глибоко душевного болю, викликаного неприйняттям очевидного і навіть подумав про те, аби кинути все і по-хлоп’ячому втекти до одного зі своїх готелів. Але раптом над його головою пролетів з шаленим вищанням  дитячий безпілотник й гупнув просто під ноги. 

         - Опа! Філігранна робота! Ще б трішки, і цьому нещасному знесло макітру!– почувся за спиною дитячий регіт й радісне плескання в долоні.

         Обернувшись, Сан Сан побачив незвично чорного хлопчину років семи, який далі заливався сміхом, ніби нічого не сталося. Легкий англійський акцент не лишив жодного сумніву: перед ним - результат Юльчиного кохання із загадковим африканцем, що зумів потрапити до її ліжка крізь шеренгу найнятих банкіром охоронців. «Бісівська кров. Такий і вбити може», - подумав Сан Сан, автоматично пригадуючи ще й дикий норов його матусі. Під враженням від очевидного, він відступив трохи назад і хотів вилаяти малого, як за рогом будинку почув інший дитячий голос:

         - Майкл, ти де? Зараз ти у мене отримаєш по писку!

         Капітоненко спочатку наполохано завмер, а потім повернувся у той бік, звідки ймовірно вже за мить вийде його донька. Горло знову здавив біль, оскільки пігулка  не встигла подіяти на повну силу й кров все ще давила на мозок пульсуючими ударами. 

          Дівчинка вибігла й теж закляла на місці, бо, вочевидь, вже встигла дізнатися про неминучу зустріч зі справжнім батьком. Вона якусь мить з цікавістю розглядала незнайомця, але оскільки той вперто мовчав, кинула універсальне: «привіт» й на американський манер помахала рукою. Худеньке довготелесе дівчисько дивилося на Капітоненка його ж терновими очима, не знаючи що робити далі.

         - Ну ось і познайомилися, - почув Сан Сан десь неподалік і вже вкотре  повернувся на чийсь голос. До них йшла усе та ж знайома до пекельного болю Юлька, але майстерно видозмінена або, точніше, покращена талановитими  пластичними коректорами до приємної візуальної невпізнанності.  Її колись підліткові на вигляд груди тепер прикрашав переконливих розмірів бюст, тонкі губи набули пухкішої форми, кучерявий чубчик заміняли пишні довгі пасма, маленькі очі збільшилися в об’ємі й міряли Сан Сана впевненим і навіть дещо нахабним поглядом. Мовляв, дивись, я вже не та общипана овечка, а писана красуня, яка має ціну сама по собі, без доважку у формі багатого татуся. 

         - От і молодці, - згребла до купи своїх чад неждана гостя, вдаючи люблячу матусю і весело додала, - то ж ходімо обідати. Кухарка вже приготувала наші улюблені голубці зі спеціальним пряно-солодким соусом. Там і поговоримо.

         «От нахаба, вже й слугами керує, - знову вилаявся про себе Сан Сан, але покірно пішов слідом.

         Вітальня будинку вразила тотальною перестановкою. Приголомшений Капітоненко спочатку навіть не збагнув, що  саме змусило колишню радикально змінити  інтер’єр, але за мить все стало зрозуміло. Вона викинула з кімнати чорний рояль, а потім, вирівнюючи пропорції дизайну, змусила гнути спину увесь чоловічий персонал маєтку. Інакше просто не вміє. Значить газету із статтею про нього та Сержа ця божевільна читала, і готова силою повернути «збоченця» до природного лона. Ну що ж, так, навіть, цікавіше, але голубці тепер точно не полізуть в горло.

         - Обідайте без мене, - кинув новоспеченому сімейству й пішов до бібліотеки. Вчинок не надто гостинний, але Сан Сан давно відвик виконувати Юльчині примхи й заново дресирувати в собі цю покірність не буде, принаймні, до тих пір, поки не виторгує щось взамін. Шантаж донькою більше не діяв, бо дівчинку він вже вивів з-під удару відмовою від акцій, які банкір лишив за ним у заповіті. І хоча угоду ще не підписано, цю тему можна вважати закритою.  «Ти нічого не виграв, але нічого і не програв, -  повідомив учора Федько Артурович, повернувшись від юристів Момота. – Колишні 15 відсотків лишилися за тобою. Можеш тепер поступово вивести свої гроші і вигідно збути Моті свою частку. Нехай спробує рулити цією махіною без тебе і тестя. Надірветься придурок вже через рік. І тоді ми скупимо все за безцінь».

         Той факт, що донька безтурботно бігала за розбишакуватим  братом його маєтком означало одне – Мотя прийняв озвучені умови, тому лишилося скріпити попередню угоду підписом. А ще це означало, що Федько таки витяг з рукава козирну карту, на якій за звичним гральним символом не двозначно проглядалася трагічна  постать покійного фермера.