IV У ПОЛІТИЦІ

1

         Наприкінці серпня Сан Сан остаточно зненавидів наш європейський проект. Він вислуховував раз на тиждень наші з Максом звіти, але тільки для того, аби зігнати на нас в процесі накопичену лють. Звикаю бути дівчинкою для биття без особливих проблем, бо гіркота після наїзду Антивсесвіту сповна компенсується роботою над «Суперсеметрією». Вона поглинула нас з Максом з головою. Вона окрилює, додає сили, перевертає все життя, наповнюючи його якимось справжнім змістом. Заради неї можу витримати все. Навіть, Сан Сана, який  остаточно визначився зі своєю новою забаганкою.  

         Там, де ми тепер, - немає вовчого погляду. Хижацька натура ще пробивається крізь штучно привиті Яною манери, але без випущених кликів і в прийнятній для брутального образу дозі. Її рівно стільки, щоб хижак у ньому був лише трохи помітним. Виборці люблять у своїх спасителях не стихійну, а керовану силу.

         - Одне не можу зрозуміти, Лінко, якого ти дідька не сказала шефу, що йому не варто пхатися в політику. Він тепер, як цирковий ведмідь на велосипеді, - зітхнув Серж, прослухавши початок виступу Капітоненка перед зігнаними на мітинг робітниками. З усіх сторін у нас ціляться гармати реставрованих після консервації броньовиків.  – Іноді мені здається, що я сплю і вся ця дурня просто сниться.

         - Та казала. Не послухав, - шепнула я, поправляючи білий манжет блузки, що постійно вибивається з рукава чорного ділового піджака. Офіціоз – явно не моя стихія.

         - Треба було дохідливіше пояснити, - не вгавав Серж, повиснувши над моїм вухом. - Напустила б страху у своєму стилі. Мовляв, роги на голові виростуть чи зуби повипадають. Ну не мені ж тебе вчити.

         - Мотя поперся в депутати, а це для нашого сам знаєш що.

         - Та знаю ж, тому й кажу – повна дурня.

         - Це точно.

         Високі підбори пливуть по змащеній мазутом підлозі. Я машинально хапаю Сержа за руку й на ходу ловлю папку з підготовленими пресрелізами, де Капітоненко описаний як бізнесмен, працюючий на перемогу. Завод клепає броньовики для фронту у три зміни на державне замовлення, тому ми, як волонтерська команда, тут. Але завод не надто переймається такими нюансами, як масні плями під ногами, тому я проклинаю свої підбори, а заодно Капітоненка, що в своєму пристрасному ставленні до всього респектабельного ввів і для політики діловий дрескод. 

         До завершення мого контракту лишилося сім місяців і десять днів. Хочу швидше повернутися до себе колишньої, але вже з більшим досвідом і загоном голландських клієнтів. Роберт обіцяв протекцію.

         - Слухай, Лінко, а це не ти, бува, порадила шефу взяти мене в цей політичний ескорт? - Серж дожовує канапку з сиром на заводському, але оплаченому Сан Саном фуршеті, куди ми потрапили після мітингу й морщить носом у бік кави у пластикових стаканах. – Невже не ясно, що я тут як п’яте колесо до воза.

         - Нє, ти креатура Яни. Вона впевнена, що твій довговолосий блонд,  в міру мужній торс і 180 сантиметрів росту повинні притягти голоси молоді та приголомшеного твоєю красою жіноцтва, - й собі жую канапку, запиваючи зеленим чаєм. – На крайняк, ти ще й пісню яку-небудь утнеш. Словом,  незамінний кадр. Менеджеру по персоналу видніше. Хоча я з нею не згодна. Як на мене, ти затьмарюєш кандидата.

         - Ага, менеджеру, - зле усміхнувся він. – Напрацювала передком посаду й тепер соває нас, як пішаків. Слухай, Лінко, і все-таки зізнайся чесно, навіщо ти дозволила шефу цю авантюру. Якби його шанси були нулячими, ти б вперлася рогом, але перешкодила цій вселенській дурні. Я ж тебе знаю, мов облуплену.

         В адміністративному корпусі підлога сяє чистим паркетом. Я радію вже з того, що можу твердо стояти на ногах, не хапаючись за хитке плече Сержа, тому його ниття сприймаю вже більш спокійно.

         - Та все окейно, не парся. Викине трішки грошенят на сирітські будинки, безпілотники і поранених у військовому госпіталі…Йому ж буде краще. Карму очистить.

         - А так би що?

         - А так би все одно спустив ці гроші на боротьбу з Мотею. Розумієш, Сан Сан зайшов у тривалий період марнославства. Політика в таких випадках – найприродніший спосіб реалізації даної програми.  Якщо вибори будуть весною наступного року, а не зараз, то він обов’язково пройде.

         - А їх що, може й не бути?  Оголосили ж…Повторні.

         - Сімдесят відсотків із ста, що будуть…Але ж сам знаєш…

         - Ти що, не можеш спрогнозувати точно? Відьма називається!

         У наш бік повернулися всі, хто нишком підслуховував цю розмову. Я не люблю публічності. Моє місце біля трону. Але вже пізно ховатися за короною Сан Сана.

         - Ану, ану, детальніше, будь-ласка, - розвернувся усім своїм крупним корпусом до нас заступник генерального, який досі виконував роль господаря без особливого ентузіазму. -  У нас тут виявляється й екстрасенси в гостях. Віяння часу, так сказать…

         Процес зворотного перевтілення публічного кандидата у вовкулаку стався настільки швидко, що від його погляду по моїй спині вже за мить побігли колючі і водночас крижані мурашки. Натренований мозковий калькулятор миттєво склав докупи усі числа дня, видавши Сімку. Тут навіть аналізувати нічого - опозиція сильна як ніколи. Доба істини! Це означає, що можливо навіть за цим фуршетним столом стоїть підісланий Мотею шпигун й пхає свого носа в усі бутерброди. Альтернативою йому можуть бути лише підкуплені «вуха». Я вже зараз бачу свіжий номер кишенькової газети Момота, де на першу шпальту винесено заголовок: «Темні сили на службі у бізнесмена, який хоче йти у депутати». Стоп! Я цей заголовок вже бачу чи передчуваю його появу? Різниця  суттєва, але для точної відповіді бракує внутрішнього спокою. А де йому взятися?