Проблема, чи вона одна

Обідавши в своєму трейлері, Еріка і Ніка сиділи біля вікна. Обговорюючи нову «подружку» Лею.

-То що ти думаєш за цю, Лею? – Еріка скривила її ім’я, на що Ніка лише насупила бровами.

-Вона звісно не подарунок, але не думаю, що вона нам нашкодить якось. Треба лише тримати її по далі від цього всього.

-Не знаю, не знаю. Вона відчуває себе надто впевненою з нами. Дивно…

-Ти що, за Джеремі так переймаєшся? – Ніка примружила очі і легенько посміхнулась.

-Та не те щоб… просто…

-Ой, подруго, облиш, Джеремі вже давно віддав тобі своє серце. Це йому треба перейматись за тебе.

Ніка час від часу перевіряла свій телефон на наявність повідомлення від Ділана. З моменту поцілунку він не писав їй ніжних слів чи хоча б нагадування про їх новий статус.

Дівчата пішли нагору, обирати одяг на вечір. Пізніше, в дім зайшов Ділан. Зайшовши непомітно для дівчат він став підійматись по сходам і випадково почув їх розмову.

-Так ти тепер з Діланом, так? – Еріка стояла у одній білизні перед дзеркалом і говорила до подруги.

-Сподіваюсь що так, ми не дуже обговорювали наш статус, але він такий схожий на мене… Мене це приваблює. А ти нарешті признаєшся Джеремі і собі, що ви разом?

-Я повторюю, ми не разом. – Еріка притуляла до себе одяг, розглядаючи себе у дзеркало.

-Та я бачила як ти вішалась на нього на кіно-вечорі. Погодься, він милий, як раз під стать тобі. – Ніка трішки посміялась і Еріка зніяковіла, посміхаючись у відповідь.

-Ніко, я не хочу бути милою… Джеремі лише тягне мене назад, в той час коли я була рожевою принцесою. Я хочу драйву, життя, викликів, бути такою як ти.

-Але і не даєш йому зробити крок назад? – Ніка запитала.

-Ну, якщо в цей час у нас з ним щось відбудеться… То я не буду проти.

Еріка і Ніка спілкувались, не знаючи, що їх випадково підслухали. Ділан пройшов далі і прокашляв, щоб дати знак, що він тут. Еріка злякалась і закрилась одягом.

-Ділан! Стукати не вчили? – Еріка показувала рукою вниз, щоб він спустився і не бачив її.

-Я думав ви чули що я зайшов, пробач! Джер вже чекає нас всіх, спускайтесь скоріш.

Ділан закрив очі і обережно повернувся спиною. Спускаючись по сходах, він озирнувся назад, обдумуючи те що він почув тільки що. Хлопець вийшов з трейлеру і кивнув Джеремі, даючи знак, що дівчата скоро спустяться.

Йшовши крізь довгу дорогу до найближчих сусідів, вони йшли парами. Еріка підійшла до Джеремі і взяла його за руку, ніжно посміхнувшись. Її медові біляві пасма на плечах, відблискували. Сонце крізь дерева пробивало свої промені і кидало тінь. Високі старі хвої, тиша, іноді чутно хвилі, які розбиваються о скелі. Місце спокою та тиші, так добре відгукувалось у їх душах.

Ніка йшла поруч із Діланом і намагалась взяти його за руку, про те Ділан не йшов на контакт. Ніка вдала що підвернула ногу, щоб той відреагував. І так і сталось, Ділан вже тримав її за руку, сам того не розуміючи. Кевін йшов позаду і дивився на цей «театр», лише посміхався і мотав головою. Хлопці тримали пиріг, що був приготований для господарів дому.

Ось вони зайшли у дім Леї і її батька, у вітальні вже сиділи Макс і Хоакін, що встали з дивану, аби привітатись.

В домі було незвично багато людей і маленький чоловік, вже у поважному віці ходив наливав чай кожному у чашку, поки вони переживали фазу незручності.

-Тату, це Еріка, Ніка, Ділан і Кевін, Джеремі ти вже впізнав. – Лея представила кожного і чоловік широко посміхався, щиро вітавши кожного і пожимаючи руку.

-Джері, як ти виріс! Мій хлопчик! Дуже шкода твого діда, ми з ним були рибалками! Ти пам’ятаєш? – Тато Леї, Алек Джонс, обіймав хлопця і збивав його кучері на голові. Той від ніяковості посміхався і переглядався з друзями, що ледь стримували посмішку. Тепер було зрозуміло, що Лея точно донька містера Джонса.

-Сідайте, вам Лея вже, напевно, розповіла про Макса і Хоакіна? Вони працюють в моїй булочній, вже нам як сім’я.

Кевін глянув на них збоку і зрозумів, що вони пара. Вони сиділи так близько, часто посміхались одне одному і іноді тримались за руки. Трохи посидівши, Алек Джонсон відійшов по справам, залишивши їх в кімнаті. Він був надзвичайно радий, що його донька знайшла собі друзів. Після смерті її мами, і його дружини, Лея ледь могла завести з кимось дружні стосунки. Макс і Хоакін були єдиними хто міг стерпіти характер дівчини.

-То ви з Сандейлу? Лея розповідала. – Хоакін склав руки і посміхався, очікуючи цікаву розповідь про місто.

-Так.

Сухо відповів Джеремі киваючи головою, і повисла пауза. Кевін перебив її і став у захист, запитуючи про них.

-А ви тут живете все життя? Ви одружені чи лише зустрічаєтесь?

Трішки помнувшись, хлопці нервово посміхнулись і Макс відповів. Він був значно серйознішим, ніж Хоакін. Тому його хлопець навіть не став говорити.

-Тут не дозволені одностатеві шлюби, загалом, такі як ми тут не популярні. То ж наступного разу будь обережніший із словами. Якщо не хочеш отримати синця під оком десь за центром.