Сон чи реальність

Приїхавши в пізню ніч, Ділан зупинився за пікапом. Ніка і Кевін вже вийшли і прямували до будинку, коли Еріка і Ділан тільки заїхали на ділянку. Еріка повернула голову і побачила що цих будинків три.

Невеликі, двоповерхові будиночки розташувались перед лісо-галявиною. Всюди було каміння і кущі. Від темноти, здавалось що позаду густий ліс, він здавався таким страшним і глибоким. Еріка чула легкий бриз моря і шум хвиль. Перед домівками розташувався не великий столик з лавками. Вони зайшли у центральний будинок і Джеремі пішов прямо, до сходинок. Під ними він включив вимикач і світло загорілось всюди. Ліхтарі заморгали і почувся звук генератору. Еріка підняла очі і побачила затишний але напівпустий будинок. Він був максимально маленьким, але світлим. Жовті панельні стіни були по всьому дому.

-Це тут ми будемо жити? – Ніка промовила витираючи пилюку з кухонної тумби, яка стояла прямо біля входу.

-Тут три будинки. Я думав в одному будуть жити дівчата, а в іншому хлопці, або хтось може сам зайняти третій будинок. Все ж таки, нам краще сьогодні переночувати разом, а на ранок будем думати що робити. – Джеремі витрусив килим, що лежав на дивані і закашлявся. Тут давно не було відвідувачів, дім припав пилюкою ззовні і в середині. Була пізня ніч і все здавалось таким магічним і таємним, що всі вляглись на першому поверсі. Еріка сіла на диван поруч з Нікою, що лежала на колінах у брата. Хлопці ж всілись на кресла і задрімали прям в них.

Від будильнику, через чотири години, вони різко прокинулись, наче у вісні від когось бігли. Джеремі перехилившись, ледь не впав з крісла, а Еріка з Нікою, ледь не віддавили ноги Кевіну за усю ніч.

-Ноги… ау… - Кевін стогнав і намагався випрямити ноги. Еріка швидко вимкнула будильник і вибачилась. Через секунду всі знову задрімали.

Еріка обережно встала і вийшла на двір. Жовтий будинок, з якого вона вийшла, відбивав яскраві промені сонця з моря. Вона накинула на себе стару ковдру і пішла до води. Навпроти домів, розташувались великі камені, що виклали стежку до берегу. Маленький пляж, відкрив перед собою ціле море, що пахло свободою. Вона трохи тремтіла від ранкового вітру.

Джеремі підійшов до дівчини і, всунувши руки в кишені, став любуватись разом з нею.

-Ти як? – Він дивився вперед і не міг повірити, що тут, разом з ними, через стільки років.

-Страшно…

-Про що ви говорили з Діланом? На заправці?

-Нічого важливого, просто… Не важливо. – Еріка збрехала і на мить подумала, що їй це обернеться бумерангом.

-Тут гарна місцевість, я сподіваюсь ми тут усі відпочинимо.

Еріка легко посміхнулась і глянула на Джеремі. Його хвилясте, темне волосся, на сонці, здавалось світлішим. Він був як промінь надії і спокою, для дівчини. Вона повірила його словами і видихнула. На деякий час, вона змогла змиритись з цією ситуацією і відпустити все що було раніше.

-Треба буде відкрити і провітрити інші будинки, допоможеш?

Джеремі і Еріка пішли до першого, блакитного, будинку. Планування всіх будинків було різним. І в кожному був свій кольоровий стиль. Вони зайшли в перший будинок, в якому раніше жив дідусь Джеремі. Еріка підняла жалюзі і стало світліше. Холодні, світлі відтінки блакитного, відбивали сонячне світло, що зранку світило у вікна. Старий диван навпроти входу і телевізор, що давно не вмикали. Не великий стіл з засохлим кактусом. Все це завмерло у часі.

Диван і телевізор відділяла перегородка, за якою розташувався не великий стіл, це була вже кухня. Така сама як і в будинку, в якому вони спали. Еріка стала йди далі і дійшла до сходинок. Збоку була ванна кімната, але Еріка стала йти вище, на другий поверх.

Еріка піднялась і побачила простору велику кімнату, яка була єдиною на цьому поверсі. Дівчина увімкнула світло, але лампа тріснула і Джеремі піднявся на звук.

-Це треба буде замінити… - Джеремі вимкнув вимикач і промовив далі. – Загалом всі будинки в такому стані, просто десь не вистачає певних зручностей. Поки будем думати, що з цим робити.

Джеремі пішов до старого ліжка, що скрипнуло з жахливим звуком, коли він на нього сів. Одна ніжка зламалась і Еріка хіхікнула.

-Так, це теж треба буде полагодити. – Джеремі засоромився, але теж став сміятись. Його тішило те, що Еріка посміхнулась за останні три дні.

Еріка стала спускатись вниз і перевіряти холодильник.

-З цим у нас теж проблеми. Їжі тут немає. Здається… фу.

Еріка дістала старі відкриті консерви і закрила ніс рукою. Вона дивилась на кухню і ця домівка здалась їй в’язницею. Вийшовши на вулицю, вони побачили як інші вже прокинулись і сиділи за столом.

-Ну і де ви були? Ми вже думали ви втекли. – Кевін погукав їх до себе і всі сіли навколо цього столу.

-У нас перша проблема. Їжі немає, грошей не багато, як будем вирішувати це питання? – Джеремі промовив і дивився на реакцію своїх друзів. – Є дідові вудочки і старі рибацькі снасті, надувний човен. Можна ловити рибу. В лісі є гриби, дівчата можуть сходити по гриби, буде хоча б на перший час що поїсти.

-Бо їсти ті консерви я не збираюсь. – Еріка промовила і погодилась із Джеремі.

-Ну, ми взяли трохи грошей, які відкладали з Кевіном… Але їх не вистачить на довго. – Ніка глянула на Кевіна і той погоджуючись кивнув.