Втікачі з Сандейлу

Пройшов місяць, як настав період підготовки до випускного. Друзі спілкувались лише в таємній групі, де зникали повідомлення. В житті вони продовжували вести себе як звичайно.

Ніка проходила повз Еріки, даруючи їй тільки свій погляд, що вітав її кожного ранку. Ділан, Кевін і Джеремі могли лише кивнути одне одному коли сиділи на сусідніх партах. Коли їх лице випромінювало лише холод і спокій, про те, в переписці вони стали більше спілкуватись один з одним. Еріка і Ніка знайшли спільну мову, хлопці могли обмінюватись жартами і своїми вподобаннями. Ділан і Еріка стали віддалятись, тоді як Ніка стала ближчою з Діланом. Вони іноді сідали поруч у їдальні, перекидувались задиристими фразами і могли сісти на задній парті разом, на останньому уроці. Джеремі став своїм, так само як і Кевін. Вони з Ерікою готували втрьох спортзал до випускного.

Пішли чутки про нових короля і королеву балу. Еріка не здивувалась своїй кандидатурі, а тільки просувала її, а от Джеремі було ніяково. Увага до нього зростала і Джеремі було не по собі, що більшість хлопців почали звати його до себе у компанію. Для нього це було в новинку.

В школі, в цьому році випускались багато дітей, тому репетиції проводились окремими групами. На одній з репетицій, де танцювали старшокласники, Ніка отримала повідомлення з чату від Еріки.

«-Негайно. Задній двір майданчику!»

Ніка кинулась в коридор і прямувала до виходу. По дорозі до неї доєднався Ділан і Кевін, що вийшли з класу історії.

-Що сталось? Еріка написала негайно. – Ділан запитав у Ніки і продовжував швидко йти.

-Не знаю, а де Джеремі? – Ніка питала у хлопців пошепки.

Підійшовши до спортивного майданчику, друзі почали заходити за трибуни, що стояли високо вгору. Десь за четвертим сектором, вони побачили Еріку, яка стояла поруч із Джеремі, він заспокоював її і потирав її плечі. Під пекучим сонцем, не маючи тіні, вони стояли і чекали на друзів.

-Що сталось? До чого такий поспіх?

-Татко знайшов труп… - Еріка здригалась від нервів на місці, видно було як їй страшно. Паніка наростала з кожним словом.

-Як ти це зрозуміла? – Кевін запитав.

-Я чула сьогодні, як тата визвали в дільницю по коду 10-47, це означає можливе вбивство. Його викликали на місце далі від того де все сталось.

-Труп міг відірватись раніше і плисти за течією. – Джеремі додав, пояснюючи все друзям.

-Дідько… твою ж… і що нам тепер робити? – Ніка трималась за голову, збовтуючи своє кудряве волосся.

-Треба все розповісти поки не пізно! – Кевін викрикнув.

-На ньому будуть відбитки пальців, моїх і Еріки, цей покидьок ледь не згвалтував її! – Ділан зривався на Кевіна. На що Джеремі тільки «шикнув», змушуючи скинути крик на шепіт. Не зважаючи на те, що окрім них нікого не було поряд, вони говорили пошепки.

-І що ти пропонуєш? Тікати? – Кевін вимовив і звів свої брови.

-Зараз не можна, будем чекати. У моїх батьків є трейлери, але вони в іншому штаті, їхати прийдеться декілька днів… Але там ми зможемо сховатись на якийсь час. Будьте готові виїхати завтра. – Джеремі говорив впевнено.

-Але ж завтра випускний. – Ніка і Еріка в голос промовили.

-Тим краще. Кожен напише батькам записку, що не хоче такої долі для нас і ми вирішили планувати своє життя самі. Вони подумають, що ми поїхали в інше місце жити і навчатись самостійно. Еріка ти сама казала, що не хочеш в той вуз, що хотів батько. Ніка, ти і Кевін завжди були не на своєму місці в цій школі, я ніколи не хотів на медичний. Ділан ти…

-Мене навіть не схватяться. – Ділан перебив. Розуміючи, що хотів сказати Джеремі.

-Якщо тільки вони не порівняють наші записки одне з одним. Ти не думаєш що це дуже очевидно? Мій батько буде розслідувати це вбивство. – Еріка переживала і часто ковтала слину.

-Вони не спілкуються. Останній раз коли наші батьки спілкувались це на батьківських зборах в середніх класах. – Ніка промовила і Кевін кивнув у відповідь.

Еріка мнулась на місці і не могла прийняти рішення своїх друзів, але вибору не було. Кожен з них прийшовши додому писати записку і збирати речі на екстрений випадок. Еріка кидала безліч речей у валізу, яку сховала у шафі.

Настав вечір випускного. Всі п’ятеро помітно нервували по своєму. Еріка стала мовчазною і замкнутою. Вона весь час дивилась в телефон очікуючи повідомлення, наче на низькому старті. Ділан безупинно пив пунш поступово підмішуючи його з алкоголем. Кевін, дивився на Еріку, що сиділа на стільцях одна. Кевін став більш розкутим, намагаючись відвести з себе підозру, випиваючи келих за келихом. Ніка єдина що трималась і ходила від одного друга до іншого, перевіряючи їх стан.

-Ти як в порядку? – Ніка сіла позаду Еріки і робила вигляд що риється в своїй сумочці.

-Було б краще, аби не промова і сцена...

-Ти впораєшся, ти ж королева балу, просто вийди і скажи її.

-Не хочеш замість мене? Раз така розумна? – Еріка повернулась від злості до неї обличчям, але вчасно оговталась і відвернулась.

-Аби я була королевою балу, то вийшла б і з посмішкою на обличчі, наче нічого не було, сказала свою промову, так, щоб люди заплакали. А потім з піднятою головою наділа ту корону і вийшла вниз до інших. Але я не королева балу.