Друзі по обставинам

Через декілька днів Еріка, сиділа в бібліотеці, як завжди, до пізнього вечору. Еріка дочитала свою книжку і стала збирати речі. Прямуючи до виходу вона попрощалася із охоронцем, що знав її дуже добре, як постійну відвідувачку. Еріка йшла пустою вулицею, іноді повз їздили автівки. Білявка, як завжди звернула на пусту доріжку поміж дерев, що вели у коротший шлях. Аж раптом вона почула свист. Обернувшись, вона побачила чоловіка з провулку. Його татуювання добре відділяли його від звичайних людей. Еріка почала відходити назад від нього.

-Що ти робиш тут сама?

-Я не сама… - Еріка почала панікувати і хаотично виляти назад.

-Ти хвилюєшся, годі… Я ж не зроблю тобі нічого поганого, кицю…

Змій підходив все ближче, змушуючи Еріку в паніці ковтати повітря. Еріка вперлась спиною в кам’яний високий паркан. Від чого Змій тільки посміхнувся. Еріці вартувало бігти, що є сили, але її ноги стали ватними і від страху вона могла тільки дихати, не вимовляючи ні слова.

-От і все, бігти нікуди. Ти ж знаєш чому я прийшов сюди? – Змій посміхався страшною посмішкою, Еріка закривала очі, щоб не бачити його жахливого лиця.

-Я нічого не сказала і нічого не скажу…

-Знаєш… Я не можу бути в цьому впевненим, кицю. – Змій провів пальцем по її щоці. – Ти даватимеш мені декілька кусків зелені, кожен місяць, працюватимеш зі мною. Що скажеш?

-Навіщо я тобі? – Ривками промовляла Еріка.

-Ти не викликаєш підозри…Тим паче, своя людина в дільниці мені не завадить… - Змій продовжував так само посміхатись і торкатись її обличчя, речей, тіла.

-Я не стану платити тобі гроші, а тим паче працювати з таким виродком як ти. – Еріка з тремтінням у голосі промовила і чекала на його реакцію. Змій змінив посмішку на похмурість. Він рухав щелепою, наче жував уявну жуйку.

-Тоді тільки один варіант, думаю він тобі сподобається.

Змій опустив руку їй на талію і впився губами в її шию. Еріка запищала, на що Змій закрив їй рота рукою. Еріка тремтіла і тяжко дихала від жаху, поки Змій опускав руку їй під спідницю. Його шороховаті пальці торкались її ніжної шкіри і Еріка почала плакати. Змій не звертав уваги на неї і продовжував сильно давити, так що Еріці стало боляче. Він псував її одяг, зривав гудзики і підіймав високо її спідницю. Еріка почала двигати ногами і руками сподіваючись вирватись від його тваринних лап, але це тільки сильніше затягувало її в його лапах. Розстібуючи свої джинси він почав підіймати її ноги.

Не встигнувши зробити, те що хотів, Змій почув двигун автомобілю і крик.

-Ей! Не чіпай її, сволото бридка! – Ділан вистрибнув зі старого пікапу свого батька і біг до них на зустріч.

Змій кинув Еріку і та впала на землю. Нещодавно був легкий дощ, тому Еріка забруднила всі свої світлі і рожеві речі в багнюці. Заплакана, Еріка встала на ноги і стала поправляти свій одяг. В той час коли Змій повільно йшов на зустріч розлюченому хлопцю.

Підійшовши до Змія достатньо близько Ділан зробив перший удар Змію в лице. Змій лише виплюнув змішану кров зі слиною і промовив.

-А ось і твій захисник. Що хочеш ще боргу?

-Не дочекаєшся, я виплатив все до останньої копійки. – Ділан стояв у бойовій стійці, його кулаки горіли. Він давно хотів вже вмазати тому виродку, а ця ситуація зцепила його з ланцюга, як бойового пса.

-Твоя дівчина винна мені, але вона вже погодилась на деяку умову, то ж ти запізнився.

-Не вірю, ти мерзотна сволота! – Ділан зробив ще один удар і Змій повалив його на землю. Ділан намагався бити йому по обличчю, але Змій активно чинив супротив, душачи його обома руками. З народження живши в банді, Змій бився бездоганно і удари по обличчю були як лоскіт. Еріка стояла і плакала збоку сподіваючись, що хтось підійде. Не побачивши нікого поруч Еріка почала штовхати Змія, захищаючи свого друга, щоб той його не задушив.

Змій підвівся на ноги і провів по своїй шиї, стираючи кров. Еріка добряче подряпала його нігтями. Вона стала відходити назад і намагалась дихати носом.

-А киця з кігтиками. Мені тільки подобається.

Змій прямував до Еріки, вважаючи що достатньо придушив Ділана. Поки той оклигувався повертаючись на живіт і голосно кашляв. Ділан хапався за горло і намагався вдихнути. Коли його очі розфокусувались, він побачив як Змій був біля Еріки і дівчина намагалась вдарити його сильніше. Ділан підвівся на ноги і схопив каменюку, що лежала поруч. Він добре замахнувся і вдарив в потилицю Змія. Від удару Змій розслабив хватку і відійшов назад із розгубленим поглядом, рухнувши на землю, як мішок з цементом.

Намагаючись підвестись Змій щось бурчав. Ділан присів поруч і став сильно бити забризкуючи кров’ю себе і все навкруги. Його сіра футболка стала темною, а маленькі бризки крові заляпали обличчя.

-Ділан зупинись! Ділан стій! – Еріка кричала від жаху і не переставала плакати.

Еріка кричала йому і спостерігала, як Ділан забиває Змія великим каменем до смерті. У крові і поті Ділан намагається зупинитись. Він опустив тяжку руку, що стала боліти від кількості рухів. Він побачив перед собою зовсім мертве тіло на землі і встав випускаючи камінь з рук.

-Що ти наробив? – Дівчина закрила рот рукою.