Розділ 43: Битва за Гоґвортс

Небо над Гоґвортсом  здава важким, пульсуючим фіолетовими розрядами магічного шторму. Себастьян стояв на підході до Забороненого лісу, куди щойно впав купол захисних чарів. Його серце, підтримане алхімічним стимулятором, билося в ритмі, що задавав його власноруч виточений внутрішній хронометр. Він знову був у мантії Северуса — ідеально випрасуваній, незважаючи на дим битви, — і ця маска тепер здавалася йому не просто обладунком, а саваном, який він мав скинути в останньому акті.

Смертежери, розгублені після того, як їхні Мітки згасли в Атріумі, все ще трималися купи завдяки фанатичній люті Белатриси. Вона була впевнена: Лорд поверне собі контроль, а Снейп — цей зрадник, який зник з Міністерства, — має бути розірваний на шматки.

Себастьян йшов через двір, і кожна його дія була прорахована. Він не біг. Він рухався з холодним спокоєм майстра, який готується до демонтажу аварійної споруди. Коли він вийшов до головного входу, де студенти та члени Ордену тримали лінію оборони, настала тиша. Всі впізнали чорну постать декана Слизерину.

— Зрадник! — завила Белатриса, вискакуючи вперед. Її паличка випускала чорне полум’я. — Ти думав, ми не знаємо?! Ти зруйнував наш зв’язок!

Себастьян зупинився. Він повільно підняв паличку. Його очі, що на мить стали сталево-сірими — справжніми очима Себастьяна Принца, — зустрілися з очима Гаррі Поттера, який стояв за лінією захисників. Гаррі здригнувся, побачивши цей погляд. Він зрозумів: перед ним не Снейп. Перед ним той, хто справді готував креслення для перемоги.

— Белатрисо, — голос Себастьяна прозвучав настільки схоже на голос Северуса, що навіть натовп Смертежерів мимоволі втягнув повітря, — ти завжди була поганим інженером. Ти намагалася утримати систему, що розвалювалася, силою волі, не розуміючи, що фундамент уже гнилий.

Він зробив рух, який ніхто не встиг відстежити. Це не було закляття. Це був імпульс магічного резонансу, спрямований в землю. Весь двір перед замком, заздалегідь наповнений підземними рунічними зарядами, які Себастьян заклав ще під час свого перебування в Гоґвортсі, спалахнув.

Земля розійшлася— не хаотично, а геометрично правильно. Стіна вогню, що піднялася з-під бруківки, відсікла Смертежерів від стін замку, залишаючи Гаррі та інших захисників у зоні безпеки. Це була ідеальна лінія оборони, яку не міг перетнути жоден темний маг.

— Я не зрадив Лорда, — промовив Себастьян, дивлячись прямо на Волдеморта, який виплив з тіні Лісу, наче хижак. — Я просто вилучив дефектну деталь із механізму, який ви називаєте долею.

Волдеморт засміявся — сухий, свистячий звук.

— Ти думаєш, що ця гра в слова врятує тебе, Северусе? Я знаю твою слабкість. Твоя сім'я... вони все ще чекають на тебе в горах?

Себастьян відчув, як усередині все стиснулося, але він зберіг маску непроникності.

— Моя сім’я — це єдина конструкція, яку ти не зміг розрахувати, — відповів він. — Бо вона будується на довірі, а не на страху.