Розділ 18: Пояснення з Поттером

Кабінет професора зіллєваріння тонув у передвечірньому мовчанні, яке порушувало лише монотонне, хворобливе булькання якоїсь їдкої субстанції в кутку кімнати. Себастьян стояв спиною до дверей, заклавши руки за спину. Під чорним сукном мантії його пальці судомно стискали срібний перстень Люпінів — єдиний якір, що тримав його справжнє «я» від повного розчинення в темній аурі покійного брата.

Крок Ебігейл був катастрофою. Слова «дядько Себастьян», вимовлені дитячим голосом у порожньому коридорі, досі відлунювали в його вухах, мов звук вибуху. Хлопчисько Поттер не просто зафіксував цю деталь — його магічне ядро, загартоване роками небезпек, миттєво зреагувало на дисонанс. Себастьян знав, що зволікати не можна. Якщо Поттер почне ділитися своїми підозрами з Герміоною Ґрейнджер, вона перериє всю бібліотеку Гоґвортсу в пошуках генеалогічних дерев роду Принц.

Важкі дубові двері відчинилися з характерним скрипом. Гаррі Поттер переступив поріг, тримаючи під пахвою сумку з підручниками. Його обличчя було напруженим, а в зелених очах світилася та сама вперта, майже фанатична допитливість, яка так дратувала Северуса і яка тепер так лякала Себастьяна.

— Ви викликали мене, професоре? — голос Гаррі прозвучав насторожено, але без колишнього підліткового страху. Хлопець дорослішав, і близькість війни робила його сміливішим.

Себастьян повільно повернувся. Його рухи були вивіреними, хижими. Оклюменційні щити закрили його розум, виставляючи назовні лише холодну, непроникну маску слизеринського декана.

— Сядьте, Поттер, — процідив він, указуючи паличкою на стілець навпроти свого столу.

Гаррі сів, не зводячи погляду з обличчя вчителя. Себастьян підійшов ближче, так що тінь від його високої постаті повністю накрила хлопця.

— Мені відомо, — почав Себастьян, і його голос повз по підлозі, наче отруйна змія, — що у вашій... грифіндорській голівці останнім часом рояться думки, які абсолютно не стосуються навчального процесу. Ваша поведінка під час суботньої зустрічі в коридорі була не просто зухвалою. Вона продемонструвала вашу повну, абсолютну нездатність розуміти межі дозволеного.

— Я просто хотів запитати... — спробував перебити Гаррі, але Себастьян різко підняв руку, змушуючи його замовкнути.

— Мовчіть, Поттер! — у голосі Себастьяна спалахнула та сама контрольована лють, яку він тижнями вивчав в Омуті пам’яті. — Ви вважаєте, що ваша сумнівна слава дає вам право порпатися в родинних таємницях викладачів? Дитина, яку ви бачили, пережила психологічну травму, яка вашому обмеженому розуму навіть не снилася. Її будинок спалено. Її мати... — Себастьян на мить зробив паузу, і в його очах промайнув цілком справжній біль, який Гаррі прийняв за скорботу Северуса, — вважається мертвою. Дівчинка блукає в лабіринтах власного згасаючого розуму, вигадуючи неіснуючих родичів, «дядьків» та рятівників. А ви, замість того щоб виявити бодай краплю такту, витріщаєтеся на неї, мов на диковинку в зоопарку!

Гаррі здригнувся. Слова вчителя били точно в ціль, апелюючи до його власного почуття провини та шляхетності. Проте хлопець усе ще відчував підвох.

— Я розумію, сер, — тихо, але твердо відповів Гаррі. — Мені шкода вашу доньку. Але... її слова звучали так, наче вона знає це ім'я. Себастьян. У вас ніколи не було брата, професоре?

Це був прямий удар. Себастьян відчув, як Чорна мітка на передпліччі обпалила шкіру відлунням гніву Волдеморта, який наче підслуховував цю розмову крізь простір. Себастьян сперся долонями на стіл, нахиляючись до самого обличчя Гаррі.

— Якщо я ще хоч раз почую це ім’я з ваших уст, Поттер, або якщо воно з’явиться у плітках вашої підручної місс Ґрейнджер, — я особисто подбаю про те, щоб Міністерство магії зацікавилося вашими нічними прогулянками під мантією-невидимкою. Ви отримаєте два місяці щоденних відроблянь. Ви будете чистити котли без магії, поки ваші пальці не зітруться до крові. Ви мене зрозуміли?

— Так, сер, — Гаррі стиснув зуби, його очі знову спалахнули звичною ворожістю. Легенду було відновлено. Снейп залишався Снейпом — жорстоким, несправедливим тираном.

Проте Себастьян знав, що цього мало. Якщо Гаррі просто затаїть образу, його підсвідоме бажання розгадати таємницю нікуди не зникне. Потрібно було переключити увагу хлопця на щось куди більш важливе, на те, що врятує йому життя у майбутній битві, і водночас дасть підказку, яку справжній Северус, обмежений своїм контрактом із Дамблдором, ніколи б не озвучив.

Себастьян повільно випрямився, відходячи до шафи з рідкісними книгами. Він дістав звідти важкий, обтягнутий темною шкірою фоліант без жодного напису на обкладинці й з гуркотом кинув його на стіл перед Гаррі.

— Оскільки ваш рівень захисту від темних мистецтв залишається на рівні першокурсника, а Темний Лорд не чекатиме, поки ви зволите вивчити щось складніше за Експеліармус, ви візьмете це, — холодно сказав Себастьян.

Гаррі здивовано подивився на книгу.

— Що це, сер?

— Це праця з німецької школи артефакторики та ментальних контурів, — Себастьян дозволив собі секундну гордість, адже це була його власна монографія, видана під псевдонімом у Гамбурзі. — Ви всі вважаєте, що захист — це вміння вчасно виставити щит Протего. Це дилетантство. Справжній захист — це структура. Якщо твоя магія не має внутрішнього каркасу, будь-яке сильне прокляття розіб'є її, як скло.

Він підійшов ближче і постукав довгим нігтем по обкладинці книги.

— Зверніть увагу на розділ про «Геометрію наміру». Коли Волдеморт — або будь-хто інший — атакує ваші думки чи ваше тіло, він шукає хаос. Ваш розум, Поттер, — це суцільний хаос із підліткових гормонів, образ і безглуздої відваги. Навчіться будувати всередині себе лабіринт. Сховайте те, що вам дороге, не за глухою стіною, яку можна підірвати, а за системою фальшивих коридорів. Навіть найсильніший легілімен століття відступить, якщо натрапить на ідеально сконструйовану порожнечу.