Розділ 15: Перша помилка

Повітря в кабінеті зіллєваріння було настільки густим від випарів сушених златоглазок і розтертого рогу дворога, що здавалося майже відчутним на дотик. На третьому тижні свого перебування в Гоґвортсі Себастьян почав ловити себе на небезпечній думці: маска Северуса Снейпа зрослася з його обличчям. Він навчився не кліпати, коли в очі летів їдкий дим, навчився тримати пальці лівої руки напівзігнутими, щоб приховати постійне тремтіння підпаленого Міткою нерва, і безпомилково відтворював той особливий, тихий шепіт, який змушував замовкати навіть найбільш некерованих ґрифіндорців.

Але артефактор усередині нього — людина, яка роками реставрувала крихкі німецькі хронометри та налаштовувала чутливі оптичні лінзи, — не міг повністю стерти свою справжню природу. Себастьян звик цінувати точність і ненавидів безглузде руйнування. Професор Северус Снейп руйнував студентів психологічно, вважаючи це загартуванням характеру; Себастьян же бачив у цьому лише неефективну трату енергії.

Ця внутрішня розбіжність вибухнула під час уроку у п’ятого курсу, коли вони готували Зілля Сплутування свідомості — примхливий, нестабільний склад, який вимагав філігранного контролю температури.

Невіл Лонґботтом, чиї руки тремтіли так, що інгредієнти розсипалися по всій стільниці, перебував на межі повної паніки. Його казан видавав зловісне, уривчасте булькання, а пара, що піднімалася над ним, замість належного блідо-рожевого кольору ставала брудно-бурою. Невіл заніс руку з ножем над порцією подрібненого коріння імбиру, збираючись вкинути його в киплячу рідину — помилка, яка призвела б не просто до зіпсованого зілля, а до потужного термічного вибуху, здатного розірвати чавунні стінки казана.

За спиною Лонґботтома, на сусідньому ряду Слизерину, Драко Мелфой та Теодор Нотт обмінялися швидкими, зловтішними поглядами. Мелфой навіть трохи відсунувся назад, заздалегідь прикриваючи свій підручник мантією, чекаючи на неминучу катастрофу, яка виставить ґрифіндорця повним нікчемою і принесе Слизерину чергову порцію балів від "прихильного" декана.

Себастьян кружляв у кінці класу. Його внутрішній компас миттєво зорієнтувався на загрозу. Замість того, щоб дозволити канонічному сценарію відбутися — дочекатися вибуху, а потім нищівно висміяти хлопця перед усім класом, знявши з Ґрифіндору тридцять балів, — Себастьян зробив стрімкий крок уперед. Його чорна мантія зметнулася, наче крило кажана.

— Стоп, — коротко кинув він.

Він опинився поруч із Невілом до того, як той встиг розтиснути пальці. Замість того, щоб вибити інгредієнт із рук хлопця чи вилаяти його, Себастьян перехопив зап’ястя Лонґботтома. Його хватка була міцною, але не болісною.

— Лонґботтом, якщо ви зараз додасте туди імбир, магічний резонанс рознесе цей стіл на друзки, а ваші брови доведеться шукати на стелі Великої Зали, — тихо, без звичної жовчі, але з глибокою, майже батьківською втомою промовив Себастьян. — Подивіться на колір пари. Ваша основа перегріта. Зменшіть вогонь на два оберти вліво. Негайно.

Невіл застиг, дивлячись на професора зацькованими, повними сліз очима. Він чекав удару, крику, звинувачень у тупості. Але рука Снейпа на його зап’ясті була дивно спокійною. Вона не тиснула, вона просто... утримувала від кроку в прірву.

— Я... я... вибачте, сер, — пробелькотів Невіл, поспішно крутячи ручку пальника.

Себастьян повільно прибрав руку, дістав власну паличку (паличку Северуса, яка в цей момент здалася йому гарячою) і одним коротким, точним рухом витягнув із казана Лонґботтома зайву термічну енергію. Булькання стихло, пара знову стала рожевою.

— Мінус п'ять балів з Ґрифіндору за невиправданий ризик, — констатував Себастьян, повертаючись до свого столу. — Наступного разу читайте третій пункт інструкції до того, як запалите вогонь, а не після.

У кабінеті повисла мертва тиша. Ґрифіндорці — Гаррі, Рон і Герміона — приголомшено перезирнулися. Це було занадто дешево. П’ять балів? Без особистих образ про його покійних родичів чи його хронічну нездарність?

Але справжня проблема виникла з іншого боку. На рядах Слизерину панувало глибоке, здивоване замішання. Драко Мелфой повільно  опустив мантію, якою прикривав підручник. Його сірі очі звузилися, стаючи схожими на дві щілини. Він пильно вдивлявся в постать свого декана, який щойно... врятував Лонґботтома від ганьби.

Поруч із Мелфоєм, Блейз Забіні, чия родина славилася вмінням помічати найтонші зміни в політичному та соціальному кліматі, повільно відклав срібні щипці. Він помітив те, чого не помітили ґрифіндорці: рух руки "Снейпа", коли той тримав Невіла, не був рухом людини, яка зневажає. Це був рух майстра, який виправляє помилку учня. Без огиди. Без задоволення від чужого страху.

Ба більше, Северус Снейп ніколи, за жодних обставин, не допомагав Невілу Лонґботтому стабілізувати зілля. Він радше дозволив би казанку вибухнути, щоб мати законне право залишити хлопця на відпрацювання до кінця року.

Коли урок закінчився, слизеринці виходили з класу значно повільніше, ніж зазвичай. Себастьян стояв спиною до них, удаючи, що ретельно протирає скляні ваги, але його серце калатало у грудях, як божевільне. Він відчув цей погляд — холодний, оцінюючий погляд Драко Мелфоя. Хлопчик, чий батько був найближчим другом справжнього Северуса, щойно зафіксував першу тріщину в ілюзії.

— Ти припустився помилки, Себастьяне, — прошепотів він сам собі, коли двері підземелля зачинилися. — Справжній Северус дозволив би йому згоріти. Твоє милосердя — це твоя найбільша слабкість у цьому домі.

Він подивився на свої пальці, якими щойно тримав ґрифіндорця. На них досі залишався ледь помітний запах імбиру та чужого страху. Слизеринська зграя почала аналізувати свого вожака, і Себастьян зрозумів: якщо він не поверне собі колишню жорстокість брата, наступний звіт Мелфоя-молодшого до батька зруйнує все, що він так важко будував.