Розділ 10: Мітка

Холод підземель більше не рятував. Себастьян стояв біля кам’яної раковини у своїй приватній кімнаті, важко спираючись на неї руками. Його ліве передпліччя палало так, наче під шкіру залили розплавлене срібло. Чорнильні лінії змії, що виповзала з пащі черепа, більше не були статичним малюнком — магія Волдеморта змушувала їх ворушитися, розриваючи капіляри й випалюючи плоть зсередини.

Темний Лорд не просто викликав своїх слуг — він був розлючений.

Себастьян стиснув зуби, щоб не закричати. Ця Мітка не належала йому за правом народження чи вибору, вона була чужорідним паразитом, перенесеним забороненим ритуалом Ritualis Translatio. Його власна чиста магія, звична до гармонії артефактів, намагалася відторгнути це прокляття, що лише посилювало біль, перетворюючи його на катування.

— Зберися, — прохрипів він до власного відображення у дзеркалі. Звідти на нього дивилися дикі, зацьковані очі Северуса. — Якщо ти зламаєшся зараз, усе було марно.

Він схопив із полиці заздалегідь підготовлений флакон із Зіллям Оніміння. На відміну від Северуса, який тамував цей біль чистою силою волі, Себастьян підійшов до проблеми як науковець: він додав у рецепт кілька крапель екстракту срібнолиста, щоб заблокувати нервові закінчення навколо магічного клейма. Рідина обпалила горло гіркотою, і за хвилину печіння на руці перетворилося на тупий, важкий пульс.

Він одягнув важку чорну мантію, застебнув усі ґудзики сюртука до самого підборіддя та взяв довгу, просочену попелом маску  Смертежера. У кишеню він сховав срібну монету — трансформоване тіло свого брата.

— Я йду туди, де ти отримав це прокляття, Северусе, — прошепотів Себастьян, стискаючи монету в пальцях. — Будь моїм щитом.

Він вийшов за межі антиаппараційного бар'єру Гоґвортсу, на засніжене узлісся Забороненого лісу. Срібний перстень Люпінів на його правій руці блідо спалахнув, востаннє маскуючи дисонанс його аури.

Себастьян заплющив очі, зосередився на образі похмурого, безжального шпигуна, якого так добре знав з Омуту пам'яті, і різко крутнувся на місці. Простір стиснув його з усіх боків, виштовхуючи у саму пащу темряви. Наступний крок мав бути зроблений на підлозі маєтку Мелфоїв, прямо перед троном найнебезпечнішої істоти магічного світу. Перша частина імітації завершилася в стінах школи. Тепер на Себастьяна чекало справжнє пекло.