Розділ 4: Трансформація

Прихисток у підземеллях старого замку в Німеччині став для Себастьяна лабораторією катувань власної душі. На масивному кам'яному столі стояв Омут пам'яті, запозичений із засіків родини Люпінів. У його глибинах вихором кружляли сріблясті нитки — все, що залишилося від справжнього Северуса.

Себастьян знав: щоб обманути світ, мало виглядати як брат. Потрібно було почати думати, відчувати і ненавидіти так, як він.

День за днем Себастьян занурювався у чуже минуле. Він бачив приниження у Павучому провулку, відчайдушне, майже релігійне кохання до Лілі Поттер, холодну лють, з якою Северус готував зілля, та кожну мить його таємного шлюбу з Катаріною. Він тренував м'язи обличчя перед дзеркалом, поки не навчився відтворювати ту саму ледь помітну криву посмішку, що виражала крайню зневагу. Він годинами повторював окремі слова, шліфуючи голос до стану гострої бритви, поки м'якість його власного німецького акценту не розчинилася у жорсткому, карбованому британському вимовлянні.

— Поттер... — шепотів він у темряву, намагаючись вкласти в це ім'я ту саму суміш провини, роздратування та прихованого обов'язку. — Сторінка триста дев'яносто чотири...

Але найскладнішою була магія. Себастьян був артефактором, він звик працювати зі структурою речей. Северус же був інтуїтивним генієм зіллєваріння та темних заклять. Себастьяну доводилося заново перенавчати свої руки тримати паличку під іншим кутом, змушувати свою магію пульсувати не творчим спокоєм, а захисною агресією.

Через два тижні він був готовий. Точніше, він знав, що більше чекати не можна. Лист від Дамблдора, отриманий через офіційний канал зв'язку викладачів Гоґвортсу, вимагав негайної присутності Снейпа в кабінеті директора.

Зустріч відбулася на світанку. Коли Себастьян увійшов до кабінету, Дамблдор стояв біля вікна, спостерігаючи за першими променями сонця, що фарбували Заборонений ліс у колір запеченої крові. Директор виглядав втомленим, його плечі були опущені більше, ніж зазвичай.

— Северусе, — тихо промовив Дамблдор, не повертаючись. — Мені доповіли про напад на твій маєток. Міністерство вважає, що ти загинув разом із сім'єю.Смертежери святкують твій кінець. Скажи мені... чому я бачу тебе живим?

Себастьян відчув, як по спині пробіг холод. Це був момент істини. Очі Дамблдора, зазвичай сповнені іскорок, тепер були гострими, як леза. Директор почав зондувати його розум — м'яко, але невблаганно.

Себастьян не став виставляти щити Себастьяна. Він відкрив ті шари свідомості, які він ретельно сконструював із спогадів брата. Він показав Дамблдору спалахи "своєї" загибелі, біль у грудях, страх за Катаріну. Він зробив свій погляд порожнім і колючим.

— Я не міг дозволити їм перемогти, Альбусе, — голос Себастьяна був ідеально ідентичним голосу Северуса: тихим, хрипким від стримуваної люті. — Моя смерть була б занадто великим подарунком для Белатриси. Я вижив лише тому, що моє зілля Resurrexi було готове заздалегідь.

Дамблдор повільно повернувся. Він пильно вдивлявся в обличчя чоловіка, що стояв перед ним. На мить у його погляді промайнув сумнів — щось у рухах цього Снейпа було занадто точним, занадто вивіреним. Але Чорна мітка на руці, яку Себастьян навмисне виставив напоказ, пульсувала справжньою темрявою.

— Ти змінився, Северусе, — зауважив Директор, підходячи ближче. — Твоя аура... вона пахне інакше. Неначе ти пройшов крізь саме пекло і залишив там частину своєї суті.

— Я втратив дім, Альбусе. Моя дружина і донька зникли, — Себастьян зробив крок вперед, і в його очах спалахнув вогонь, який він навчився імітувати у брата.

Не питай мене про мою ауру. Питай, що я збираюся зробити з тими, хто це вчинив.

Дамблдор зітхнув і поклав руку на плече Себастьяна. Це був жест довіри, якого Себастьян боявся найбільше.

— Ми знайдемо їх. А до того часу — ти маєш повернутися до своїх обов'язків. Школі потрібен захист. Волдеморт вважатиме твою появу дивом або ознакою твоєї неймовірної сили. Використовуй це.

Коли двері за Себастьяном зачинилися, він дозволив собі зробити перший глибокий вдих за весь ранок. Перший іспит було складено. Найбільший легілімен століття побачив те, що йому дозволили побачити. Але справжня гра лише починалася, адже попереду була зустріч із жінкою, яка знала кожен дюйм тіла та душі справжнього Северуса — із Катаріною.