Розділ 3: Клятва Себастьяна

Повітря в маєтку "Срібний Омут" ще тремтіло від залишкової магії розряду Аваде. Запах озону, горілого дерева та смерті висів важкою завісою. Себастьян увійшов крізь розбиті двері беззвучно, наче тінь, якою він звик бути все життя.

Його власні чари приховування обволікали його, роблячи невидимим для випадкового ока, але тут уже не було кому дивитися.

Він знайшов брата в центрі вітальні. Северус лежав горілиць, розкинувши руки, наче намагаючись охопити собою весь простір, через який щойно пробігли його дружина та донька. Очі брата були розплющені — застиглий чорний обсидіан, у якому зафіксувався останній момент тріумфу: вони встигли.

Себастьян опустився на коліна поруч із тілом. Його власне обличчя, точна копія того, що тепер стало маскою смерті, спотворилося від німого крику. Близнюки Снейпи були двома полюсами однієї душі: Северус — вогонь і отрута, Себастьян — холод і структура. Тепер один полюс зник, залишивши в магічному полі Себастьяна пульсуючу чорну діру.

— Ти завжди був занадто гордим, щоб просити про допомогу вчасно, — прошепотів Себастьян, торкаючись холодного чола брата. Його голос тремтів, але в голові вже почав працювати холодний механізм аналізу.

Він озирнувся. Стіни посічені закляттями, на підлозі — сліди від чобіт Смертежерів. Якщо світ дізнається, що Северус Снейп мертвий, захист Дамблдора над Катаріною та Ебігейл ослабне. Без статусу подвійного агента Северус стане просто черговою жертвою війни, а його сім'я — легкою здобиччю для розлюченої Белатриси. Більше того, Волдеморт одразу зрозуміє, що його шпигун у Гоґвортсі зник, і призначить когось значно гіршого.

Себастьян подивився на власну руку. На ній не було Чорної мітки. Його шкіра була чистою, на відміну від обпаленого передпліччя брата.

— Щоб вони жили, ти маєш продовжувати ходити цими коридорами, Северусе, — сказав Себастьян, і в цей момент його рішення зацементувалося. —

Я заберу твою ненависть. Я заберу твою ганьбу. Я заберу твій голос і твою самотність.

Він витягнув власну чарівну паличку — тонку, виготовлену з чорного дерева з осердям із волосини сфінкса. Це була паличка творця, а не руйнівника. Але зараз вона мала стати інструментом найбільшої ілюзії в історії магії.

Себастьян почав діяти швидко та методично. Спочатку — Ritualis Translatio. Це була темна, майже забута магія, яка дозволяла перенести певні фізичні ознаки з одного тіла на інше в межах одного роду. З болісним шипінням Чорна мітка на руці мертвого Северуса почала бліднути, а на лівому передпліччі Себастьяна шкіра запухирилася, наче від опіку. Чорнильна змія з черепом повільно проявилася на його плоті, в'їдаючись у вени, зв'язуючи його з Волдемортом — зв'язком, якого він ніколи не прагнув.

Потім він зібрав залишки пам'яті брата. Він приклав до скроні Северуса кришталевий флакон, витягуючи сріблясті нитки останніх спогадів.

— Віддай мені їх, — благав він. — Дай мені знати, як ти дивився на неї. Як ти розмовляв із Директором.

Завершивши збирання доказів, Себастьян створив магічну копію тіла Северуса — ілюзію настільки досконалу, що навіть при найближчому огляді вона здавалася справжньою. Справжнє ж тіло брата він перетворив на маленьку срібну монету, яку сховав біля самого серця. Він не міг залишити його тут на наругу ворогам.

Себастьян підвівся. Його постава змінилася. Він зсутулив плечі так, як це робив Северус під вагою своїх таємниць. Він примружив очі, витісняючи з них м'якість.

— Віднині я не маю імені, — промовив він у порожнечу палаючого будинку. Голос уже набув того самого низького, оксамитового і водночас ріжучого тембру брата. — Я — Северус Снейп. І я обіцяю тобі, брате: той, хто випустив цей промінь, пошкодує, що взагалі народився на світ.

Він змахнув паличкою, посилюючи вогонь у будинку, щоб приховати всі сліди своєї присутності, і аппарував у ту саму мить, коли дах маєтку з гуркотом завалився всередину. На попелищі залишилася лише легенда про смерть зрадника, але в тіні ночі народився месник, якого світ ще не бачив.