Розділ 2: Фатальна ніч

Маєток "Срібний Омут", прихований серед густих туманів Сассекса, ніколи не здавався Северусу справжнім домом. Це була фортеця, в'язниця, а тепер — пастка. Повітря всередині вітальні пахло сосновою хвоєю та теплим молоком, яке Катаріна щойно приготувала для трирічної Ебігейл. Цей мирний, майже ідилічний запах був настільки чужим усьому життю Северуса, що викликав у нього фізичний біль.

— Вони тут, — голос Снейпа був позбавлений емоцій, але паличка в його руці стиснулася так сильно, що побіліли кісточки пальців.

Катаріна, чиє волосся кольору осіннього листя розсипалося по плечах, миттєво підхопила Ебігейл на руки. В її очах, успадкованих від брата Римуса, не було паніки — лише холодна рішучість вовчиці, що захищає лігво.

— Себастьян? — коротко запитала вона.

— Не встигне, — відрізав Северус, дивлячись на вхідні двері, які почали вкриватися чорним інеєм. — Захисний периметр знято зсередини. Це не просто напад, це каральна експедиція.

Вибух розніс масивні дубові двері на тисячі скалок. У прорізі, оточений чорними клубами диму, стояв не сам Волдеморт, а його "хорти" — Белатриса Лестранж, Антонін Долохов та Корбан Якслі. Белатриса всміхалася тією самою божевільною посмішкою, яка снилася Северусу в кошмарах.

— Зраднику... — прошипіла вона, піднімаючи паличку. — Лорд дізнався, яку брудну таємницю ти ховав під своєю мантією. Люпінова кров у родині Снейпів? О, Северусе, ти розчарував його.

Битва почалася миттєво. Кабінет наповнився спалахами заклять. Северус діяв як налагоджений механізм: він виставив потужний щит *Protego Totalum*, водночас відкидаючи Якслі хвилею невербального *Expulso*. Але ворогів було занадто багато. Долохов почав свій фірмовий рух паличкою — той самий, що залишав після себе криваві борозни.

— Біжіть до каміна! — крикнув Северус дружині, не озираючись. — Портал налаштований на кров Себастьяна, він відкриється тільки для вас!

Катаріна кинулася до кабінету, але Белатриса помітила рух.

— Авада...— почала вона, цілячись у спину жінці, яка тримала дитину.

— Ні! — Снейп кинувся напереріз. Він знав, що не встигне поставити фізичний бар'єр.

У цей момент час для Северуса сповільнився. Він бачив перелякані очі Ебігейл, яка міцно тримала в кулачку його старий гудзик. Він відчував тепло Катаріни, що пробігала повз нього. Це було все, що він мав — його єдиний реальний скарб у світі, побудованому на брехні та тінях.

Зелений промінь смертельного прокляття влучив прямо в груди Северуса.

Біль був коротким, наче спалах блискавки, що розриває нічне небо. Снейп не впав одразу. Силою волі, яка межувала з магічною неможливістю, він утримував свій щит ще кілька секунд після того, як його серце зупинилося. Ці секунди дозволили Катаріні та Ебігейл зникнути в зеленому вогні каміна.

Він упав на коліна, коли вітальня вже почала горіти. Його погляд згасав, але останнє, що він бачив — це порожнечу там, де щойно була його сім'я. Вони були в безпеці.

Белатриса підійшла до нерухомого тіла, зневажливо штовхнувши його носком чобота.

— Яка патетична смерть для такого великого майстра зілля, — плюнула вона.

Вона не знала, що за кілька миль звідси, у точці "Омега", Себастьян Снейп раптом упав на коліна, схопившись за серце. Він відчув, як нитка, що зв'язувала їх тридцять п'ять років, обірвалася з оглушливим тріском.

Северус Снейп був мертвий. Але для всього іншого світу він тільки починав свою найскладнішу роль.