Брати

В маленькому містечку дуже тяжко тримати щось в таємниці, як би ти не старався інформація швидко просочується і витікає, як вода з розірваної труби, яку ніхто вчасно не перекрив через коменданський час.

 Міла хоч і була доволі пожилою жіночкою, але завжди цікавилася життям сусідів і з нетерпінням чекала, що щось трапиться дуже цікаве, що скрасить її самотнє життя. От і сьогодні її тонка біла, ледь не прозора рука відхилила шторку, сивий пучок на голові посмикувався, побачивши бажане вона прудко відскочила від вікна, та примостилася в крісло гойдалку. До кімнати зайшла сусідка. 

- Доброго вечора, Мілено. Я принесла все, що ви просили, а ще рослину для вашого підвіконня, щоб сусіди не думали, що ви просто так цілими днями у вікно виглядаєте.

Дівчина відхилила штору і поставила на підвіконня рослину.

- І що за кущ ти мені притягнула,Аданна. Я думаю сусідам має бути байдуже до справ старої, хворої жінки.

- Говорять, що це грошове дерево. А Абераш приходив сьогодні провірити ваш підвал?

- Так був і доречі в підвалі сухо. Твій старший брат чудовий. Я говорила аби вони прийшли завтра дообіду підстригти газон і кущі, зароблять якусь копійку, тай хоч чимось займутся полки ти на роботі.

- В моїх братів є робота. Два старших працюють зараз на дому, через комендантську годину вони не можуть їздити до офісу кожен день, а менший ще ходить до школи.

- Ваші батьки дали вам дуже красиві імена.Всі на літеру А.

- Просто мама хотіла дати нам імена предків, а тато не був проти.

- Та твій тато був дуже мяким, не заю і що твоя мама найшла в його блідому обличчі.

- Його розум і він погодився всиновити її дітей він першого шлюбу.

- Так я знаю. Я все знаю, хоч і склероз міцно засів мені в голову. Я можу назвати всі імена і так слухай. - Жінка заходила по кімнаті загинаючи пальці.- Твій батько Артур Корін, твоя мати Адама, старший брат Абереш- програміст, потім іде Амарі- офісний планктон, потім ти Аданна і твоя сестра близнючка Аманда, і самий найменший школяр Адіса, але всі його називають Адіс. Все правильно?

- У вас дуже багато вільного часу.

- Дитино мені всі це кажуть, а мені цікаво чим зараз живуть люди  і нащажки колишньої правлячої родини. До приходу до влади Міліана і його Міліан, в нашій країні жилося спокійніше.Всі відчували себе рівними і вільними.

- Ви  так не говоріть, а то накличете біди і на себе , і на мене.

- Я стара жінка, я й до магазину не можу вийти.

- Міла, мені час іти до комендантської години десять хвилин залишилося.

- О матінко, так уже майже сьома година, так іди я розберуся з пакунками. Дякую.

Аданна швидко покинула будинок сусідки, на дворі було прохолодно, сонце зайшло за хмару, дівчина ішла повільно через калюжу, що перегородила їй шлях було не так лелко перебратися, коли вона нарешті зайшла в свій двір і закрила за собою деревяну хвіртку, напроти зупинилося поліцейське авто.

- Добрий вечір офіцере, якісь проблеми? До комендантської години ще пять хвилин.

- Добрий вечір, Корін. Все добре проста формальність провіряємо чи всі по будинках до початку комендантської години, сьогодні будуть запускати нових дронів. Ми хочемо лиш переконатися. 

- Джеф.- Офіцер кивнув своєму напарнику.- Скануй. 

Високий офіцер Джеф  направив на будинок сканер схожий на звичайний планшет.

- Так все сходиться з даними в будинку троє братів Корін, Аданна Корін перед нами в будинку не має жодних тварин і птахів, крім тих що живуть у саду. Ви завели птахів у саду?

- Що ви офіцере, це вільні птахи, в нашій місцевості вони повсюду.

Перший офісер посміхнувся і промовив.

- Джеф новенький, він приїхав до нас звідкись із мегаполісу.

Джеф, не задоволено поглянув на колегу.

- Вам відомо, що птахи можуть бути причиною поламки ваших старих дронів.

- У нас тепер новітні, самі сучасні дрони, тай на птахів і диких тварин коменданські години не розповсюджуються по закону.

- Але вони мають спеціально відведені для їхнього життя  гектари землі і лісів.

- Я перепрошую,Корін, за свого колегу, ми вже всіх провірили і будим їхати бо самі попадем під комендантський час. А ви не виходьте з подвіря після сьомої, а після девятої будьте в домі.

Офіцери поїхали, сонце освітило вулицю і кудряву говову Корін. Вона почула, як рипнули вхідні двері на порозі появився Адіс.

- Привіт.

- Привіт Адіс. Ти куди вже сьома.

- Хочу в саду поробити уроки  поки сонце, побудеш зі мною?

- Так, побуду. А де брати?

- Провіряють нову гру, що випускає їх компанія.

- Зрозуміло. За дронів щось говорили в новинах.

- Так цілий день, а ще в школі тільки про це і мови. Побудемо годинку в саду і підемо до будинку.

- Так це гарна ідея.

Аданна приобняла брата, що ще ледь діставав до її плеча, в їхній родині, не враховуючи батька в нього була сама світла шкіра. Порівняно з старшими братами, що були не рідними синами батьків, а були дітьми двоюріднього маминого брата, що загинув задовго ще до народження  самої Аданни. Якщо не вникати в довгі подробиці, то їх до себе забрала її мама і перевезла з рідної для них Африки( тай для самої Адами, бо звідти були родом її предки), до більш звичної для неї Європи де вже століттями жила половина її родичів, та напевно всі родичі чоловіка. Старші брати гордилися тим, що вони чистокровні, хоча в їхньому світі де колір шкіри це лиш признак того скільки в тебе меланіну і того звідки могли прийти твої предки, особливої причини для гордості не було, як і розділення на раси відмінили вже так давно, що деякі історики сперечаються про те чи було воно взагалі.

Адіса розклав свої підручники на столі і розгорнув зошит, де він писав рівним та красивим почерком, Аданна сіла поруч з ним, дістала велику резинку з кишені джинсівки і завязала копну свого кучерявого волосся. Вона допомагала меншому брату, в той час як старші були зайняті своїми справами на стільки, що і на годинник в них не було часу.