Джейн автоматично взяла Алісу за руку, коли та увібрала назад всю свою темряву.
-Нам потрібно знайти тих на чию підсвідомість також впливають.
-Аліса, а ти впевнена , що вони ще на когось впливають?
-Так.Аби вони це робили тільки знами...-Аліса подивилася в даль, хоч там нікого не було, але відчуття небезпеки було сильним.- Спробуй чи ти можеш, переміщатися.
-Ти так обриваєш хрази, аби я не знала тебе то сказала б, що ти не справжня. Але ти права я не можу переміститися. Що будемо робити?
-Зараз вони сконцентрувалися на тобі...
-Аліса, мені страшно, якщо ми під впливом вони можуть вбити нас...
-Їм не це потрібно.
-А що?
- Книга і меч. Ми тратимо час на пусті розмови. Потрібно знайти, якесь відхилення від норми.
-Що?
-Глюк по твоєму.
Джейн засміялася і вирішила не коментувати.
Вони повільно продвигалися в лісну чащу, уходячи від відчуття переслідування, нічого не здавалося дивним, високі дерева колихав вітер, зелена трава росла навколо них.
-Ми так нічого не знайдемо. -Джейн присіла на шовкову траву.
-Вже знайшли. Ти де?
-На траві за тобою.
Аліса підійшла до Джейн і також присіла.
-Чудово і що ми знайшли?
-Тобі не здається це місце дивним?
-Ні, хоча... я ніколи не бачила такого дивного лісу.
Дан переключав весьчас станції на радіо, він не хотів слухати музику, але і сидіти в тиші також не хотів , Ґерус мовчки дивився у вікно. Нарешті Дан не витримав і заговорив до нього.
-Таке враження, що ти не існуєш без свого компютера.
Ґерус не відповів, а продовжував дивитися у вікно. Дан дістав свій телефон, аби відволіктися від радіо і свого шаленого співрозмовника. На екрані висвітлилося повідомлення від Аліси "Котра година, передзвони мені". Але Дан не встиг набрати, він побачив як з стороги лісу на них насувається темрява, оцінивши ситуацію і зрозумівши, що від неї не уйти, він лиш закрив вікна в авто. Темрява поглинула все, тільки навколо Дана було світло, навіть Ґерус , що сидів поруч поринув у неї. Коли все стало на перший погляд спокійним, Дан вирішив знайти Алісу, він вийшов з авто , ліс був дивним, в ньому не було нічого живого: ні птахів, ні тварин, ні комах. Одні високі дерева і не природньо густа трава.
-Ти правий без мого компютера мене не має.
Дан не нажарт злякався почувши голос друга за спиною, вперше його підвів його супер зір. Єдине рішення, яке виникло в нього в голові було бігти. Перед очима стала пелина з туману.
-Розумієш, Джейн, я давно помітила щось дивне в тому що відбувається. Ти помітила, як швидко летить час?
-Але він завжди так швидко летить.
-Ні...не завжди. А те яке тут все не логічне.
Джейн посміхнулася.
-Я завжди думала що світ не логічний. В тебе є якісь докази? Звісно я розумію, що ти пробуєш сказати, тай сама бачу, але мій мозок відмовляється від цього.