Чай

• - Скажи, Аліса, а ти знаєш наших ворогів?- Джейн помішувала чай маленькою ложечкою, однин листочок ніяк не хотів тонути.- Мені здалося, що знайомі.
• - Джейн, ти задаєш питання на які знаєш відповіді. Навіщо тобі це?
• - Просто я не розумію, що їм потрібно від тебе, від нас. Я взагалі нічого не розумію.
• - Я знаю тобі тяжко це зрозуміти, але ти розумна. Прийде час і вся правда відкриється для тебе.
• Ася забігла до невеличкої кухні де сиділи дівчата, вона нервово зхопила ганчірку і стала витирати стола від бризок чаю, що розлила Аліса.
• - О Боже, де ми живемо це не кухня, а жах.
• Джейн хотіла заперечити тіткі, але її опередила Аліса.
• - Ася, втихомирся. По перше це не наша кухня, а по друге чай не виходять пити в шикарній сукні. Я бачу ти навіть макіяж зробила...
• - Та що ти... Аліса, я так з самого ранку...
• - Не розказуй казки...
• Слова Аліси перервав тихий, але впевнений стук в двері. Ася швидким рухом закинула ганчірку у відро для сміття.Розпливлася в усмішкі і пішла відкрити двері. Аліса закрила дверки тумби з смітником, так як сиділа на відстані витягнутої руки від неї.
• Джейн нагнулася до Аліси і прошепотіла:
• - Мені здається чи цієї червоної сукні в неї не було, а от на днях я сама показувала їй таку в журналі мод.
• Аліса промовчала, лиш роздивлялася Асю, як швидко її дівчинка виросла, попри всі трудності, вона завжди старалася дати малечі все, що колись не змогла дати рідній донькі. Але час відобразився на ній. Аліса все частіше замічала на обличчі доньки морщинки, все таки вже не дівчинка, як би не скривала вік, все рівно їй вже 55. Попри все фігура в неї шикарна, Джейн з своєю молодою фігурою, не дотягувала до її рівня. Аліса сумно відвела погляд, її фігура ніколи не була ідеальна.
• Кімнату заповнили радісні голоси.
• - Ясно чого До так вирядилася. - Прошипіла Джейн Алісі в ухо.-В нас таки гості.
• - Доброго дня!- сліпуче посміхнувся Олег. - Дами чому сумуєте. Я бачу мій брат вже у вас був.
• - А так. Він виявився чудовою людиною, заніс покупки і пішов по справам. - Ася підштовхнула Дана, який стояв у дверях, до стільця поруч з Алісою.- Чаю? Чи може ви хочете обідати?
• - Чаю...- Дан сів на стільчик.- Ми обідали сьогодні.
• - Ми не з пустими руками. - Олег поставив на стіл коробку з тортом.- Київський.
• - О дякую. В нас сьогодні день " Київського торту"?-Джейн промовила це тихо, але її почули.
• - Чому?- Дану справді стало цікаво.
• - Ну це третій торт за цей день...- Джейн відчула, як зашарілася, на її щастя Дан вже розпитував про щось Алісу, але чомусь це засмутило дівчину.- Ми вже думали вас не буде.
• - Чому? Ми трохи затрималися. В новинах знову говорили про дивні вогні.Аліса, ти знаєш щось про них?
• - Взагалі нічого. Це мене засмучує.- Вона поправила прядку довгого волосся.- Гинуть люди, а я як спостерігач не можу нічого зрозуміти і як Тінь не можу захистити Землю.
• - Мені здавалося, що Україна сама безпечна в аномальному плані.- Олег розвів руками.- Зазвичай таке трапляється або в Японії, або в Америкі, але точно не в нас. Як мені відомо навіть організація " Мечники" була для чистої формальності і проіснувала не більше чотирьох років.
• - Якщо точно то вона існувала три роки девять місяців і двадцять три дні.- Аліса забрала в Джейн чашку з чаєм, відпила з неї.- Ще не остив. Виявилося, що ті хто мав оберігати спокій самі були загрозою. Я до останього не вірила в це і зараз не вірю.Джейн, я хочу відправитися до своєї кімнати. - Аліса обперлася руками об стіл, зробивши чимало зусиль підвелася.- Я вибачаюся, але мушу покинути вас в надійних руках чарівної господині.
• Джейн дала руку Алісі і під мовчазними поглядами повела її до дверей, що були не далеко біля вхідних, там за ними була кімната, яку виділили для них.
• На кухні запала тиши, яку перервав Олег.
• - Я також не вірю, що герої були злом. Мій батько розповідав мені про них в дитинстві. Від нього я почув про Тінь і тих хто був знею. Про їхню силу і сміливість.Так повернимося до вогнів. Як вони звязані з нашими ворогами?
• - Мені здається ніяк. Я знаю точно вони повязані з Алісою, але з якою її частиною мені не відомо.- Ася поставила на стіл заварник.- Ще хвилинка і будемо пити чай. Я тільки гляну що роблять дівчата.Вона підійшла до дверей кімнати, приодкрила їх. В напів темряві блимав екран телевізора. Аліса лежала на своєму ліжку, Джейн сиділа на його краю дивлячись телевізор. 
• - Джейн, ти не скляна.- Тихо прошепотіла Аліса.- Мені не видно екран за тобою.
• - Та невже... Ти хочеш сказати я товста?
• - Я хочу сказати... відсунся...
• Ася закрила тихо двері і пішла до гостей.