Вогні

  Вогні кружляли навколо будинку не наважуючись підплисти до нього , якась невидима сила не підпускала їх. Джейн здавалося, що в них є обличчя, вони як люди. Дуже схожі на Аду. Десь далеко прокричала сова, Джейн поволі пішла через поляну, стримуючи емоції. Вогні закружляли побачивши її. Один з них почав наближатися до дівчини, він сяяв салатовим світлом. Він манив до себе дуже сильно, ніби обіцяв здійснити всі бажання. Коли відстань скоротилася до декількох метрів, Джейн змогла роздивилася вогник, то була висока жінка, дуже схожа на неї, тільки волосся в неї було довге, вона посміхалася так ніжно, що в цій ніжності хотілося потонути. «Мама…Мама.»

Джейн ніби заворожена ішла за нею, та чомусь почала віддалятися. Інші вогні кружляли навколо них. Темні стовбури дерев було важко обходити. Чому? З’явилася незрозуміла тяжкість, сон давив на плечі. Нарешті Джейн знову зупинилася, вогник підплив до неї, простягнув прозорі руки для того щоб обійняти дівчину, вона піддалася і рухнула безсила в них. Чому їй здавалося, що це будуть най тепліші обійми, бо вони мамині, мають бути схожі на обійми Дони. «Дона…».

Джейн стрепенулася, замість тепла відчула страшний холод, не вистачало повітря, хотілося закричати, але замість крику вирвалися невагомі бульбашки повітря і попливли кудись в гору. Вона тоне? Чому? За що? За те що хотіла дізнатися про рідних? Не справедливо. Сил на переміщення не було, їх ніби викачали з неї.

Вона відчула чийсь дотик. « Напевно мені здається?». Але замість того щоб іти далі на дно, її потягнуло до гори. Свіже повітря різко вдарило в обличчя, з її легень вийшла темна рідина. Поруч мовчки присіла Яга, вона дивилася в даль.

Джейн обперлася на лікті і глянула куди та дивиться. За дерев на поляну вийшла маріонетка, яку напередодні «приміряла» Ада. Вона ішла пружинистим не впевненим кроком, в її руках був посох, з місяцем на верхівці . Блукаючі вогники пробували атакувати її, але марно. Вони танули від легкого змаху посоху, а ті що не були дуже сміливі просто втікали в невідомому напрямку геть. Яга дружелюбно помахала маріонетці.

-То Ада .- Звернулася рятівниця до Джейн .- Як ти?

Джейн поглянула на глиняну маску Яги, сили ще покидали її тіло, потім перевернулася, глянула на зоряне небо і прошепотіла перед тим як провалитися в безпам’ятство.

-Все добре…