Розмова

-Я не наполягаю, але завтра на світанку ви відправитеся додому .- Яга прибрала чашки зі столу і не добре глипнула на Джейн, яка мирно спала на імпровізованій кроваті, зробленої з великого мішка і лікарських трав .- Хто вона? Ти знаєш кого привела в мій дім?

-Нажаль про неї мені нічого не відомо. Її знайшла Дона.

-Твоє майбутнє темне через неї. Я його не бачу. Бідолашне дитя. Давно я не бачила Дони. Як вона?

-Вона стала дорослою так швидко, що я і не зрозуміла коли. Нажаль час впливає на неї і з цим не можна боротися.

-Ти говорила їй про батьків?

-Ні…А би я ще щось пам’ятала …

-Зрозуміло. Може нарешті розповіси чому прийшла? Явно не мене побачити.

-Чому ти так кажеш? Але ти права я шукаю своє тіло і зброю.

-Тіньовика хочеш знайти?- Яга присіла на дерев’яний стільчик. - Нажаль повністю тобі не допоможу…Одне можу сказати, що тіло знайдеш. Прийде час і зрозумієш де шукати, там знайдеш і Тіньовика .

-Дякую…

-Ще не все. Коли знайдеш тіло приходь забрати Місячний серп. Я все рівно ним не користуюся.

-Дякую…

-Я на твоєму місті залишалася б духом , але на щастя я не ти.

-Ти містична особа, якою лякають дітей.

-Подумаєш .- Яга розсміялася .- Аби люди знали про Спостерігачів, а зокрема про тебе, то лякали б дітей не мною, а тобою.

Яга здивовано дивилася на Аду, та почала світитися. Спочатку ледь помітно, а потім сильніше і сильніше.

-Що з тобою?

-Твої охоронні закляття сильні?

-Достатньо…

-Я сяю відколи з’явилися дивні вогні, коли вони поруч це відбувається зі мною.

-Я допоможу. Знаю чим прибрати твоє сяйво.

Ягиня дістала з маленької торбинку темний порошок і обсипала ним духа подруги. Та дійсно перестала сяяти . Світло знадвору освітлило кімнату.

-Зараз же ніч?- Ада здивувалася.

-В нас гості, але ми не впустимо їх в дім .- Яга швидко позакривала ставні на вікнах, потім самі вікна. Ходімо до іншої кімнати, я трохи почитаю заклинань аби вони пішли геть.

Джейн відкрила очі зрозумівши, що в кімнаті нікого не має. Її кудись манило…На вулицю до дивних істот, можливо вони розкажуть їй хто вона.