Розділ 22.Контакт(продовження)

— Ні.

Лука сказав це одразу.

Жорстко.

Без жодного сумніву.

Анна подивилась на нього.

— Лука—

— Ні.

Він підійшов ближче.

Його очі були темними від страху й злості водночас.

— Я не дозволю тобі пожертвувати собою заради цього монстра.

Морозов спокійно спостерігав за ними.

Наче саме цього й чекав.

— Ви досі мислите занадто примітивно, — тихо сказав він.

Влад холодно всміхнувся.

— А ти досі думаєш, що люди — це просто код.

Морозов перевів погляд на нього.

— Люди завжди підкоряються системам.

Вероніка сухо відповіла:

— Особливо таким психопатам, як ти.

Підлога знову здригнулась.

Сильніше.

Частина освітлення згасла.

Десь унизу почувся гуркіт металу.

Нікіта швидко перевірив дані.

І зблід остаточно.

— CORE нестабільний уже на вісімдесят два відсотки.

Даша нервово видихнула.

— Я так розумію, хороших новин сьогодні не буде.

— Є одна, — похмуро сказав Влад.

Усі повернулись до нього.

— Якщо вузол вибухне — Морозов теж здохне.

Морозов навіть не моргнув.

— Якщо система загине, загинете й ви.

Анна відчула новий імпульс у голові.

Сильний.

Майже болючий.

І раптом вона побачила CORE.

Не очима.

Інакше.

Величезний темний зал глибоко під землею.

Кільце серверів.

Світлові імпульси.

І в центрі —

щось схоже на капсулу.

Вона різко вдихнула.

— Я бачу його…

Лука одразу напружився.

— Що саме?

— Ядро.

Її голос став тихішим.

— І я знаю, де воно.

Морозов уважно дивився на неї.

— Звісно знаєте.

Анна перевела погляд на нього.

І в цю секунду між ними ніби пробіг невидимий струм.

Вона раптом зрозуміла дещо страшне.

Він теж був підключений.

Не так, як вона.

Але достатньо, щоб відчувати систему.

— Ти теж чуєш Ехо…

Морозов ледь усміхнувся.

— Я створив його.

— Ні, — тихо сказала Анна.

Пауза.

— Воно вже давно керує тобою.

І вперше Морозов замовк.

Вероніка різко подивилась на Анну.

— Що ти зараз зробила?

Анна сама не знала.

Але вона відчула:

система на секунду здригнулась.

Наче її слова порушили щось усередині CORE.

Монітори мигнули.

Світло спалахнуло.

Аварійні сигнали посилились.

Нікіта швидко застукав по клавіатурі.

— Це працює!

Лука різко повернувся.

— Що працює?

— Її зв’язок із CORE двосторонній!

Влад одразу зрозумів.

— Тобто вона може впливати на систему так само, як система впливає на неї.

Нікіта кивнув.

— Теоретично — так.

Даша фиркнула.

— Обожнюю слово «теоретично» перед можливою катастрофою.

Анна важко дихала.

Голоси у свідомості стали хаотичнішими.

Менш контрольованими.

Наче сама система почала панікувати.

«ПОМИЛКА.»

«КОНФЛІКТ СИГНАЛІВ.»

«СТАБІЛЬНІСТЬ ПОРУШЕНО.»

Морозов уперше виглядав справді напруженим.

— Припиніть опір.

Його голос став різкішим.

— Ви не розумієте, що робите.

Анна подивилась прямо на нього.

— Ні.

Пауза.

— Це ти не розумієш.

І раптом усі охоронці Ехо навколо почали поводитись дивно.

Їх рухи стали ривковими.

Несинхронними.

Один із них схопився за голову.

Інший впав на коліна.

Вероніка шоковано прошепотіла:

— Вона ламає мережу…

CORE INSTABILITY: 89%

Напис на екрані миготів червоним.

Підлога тріщала дедалі сильніше.

І тоді Морозов зробив те, чого ніхто не очікував.

Він дістав пістолет.

І направив його прямо на Луку.

— Ні! — крикнула Анна.

Але Морозов уже натискав на спуск.