Розділ 17.Точка неповернення (фінал)

Слова Влада зависли в холодному повітрі тунелю.

— А тепер я знищу їх.

Ніхто не відповів.

Навіть Нікіта, який зазвичай знаходив слова в будь-якій ситуації, мовчав.

Бо всі відчули: після смерті Вероніки щось у Владові змінилось остаточно.

І це щось стало темнішим.

Небезпечнішим.

Дощ шумів десь угорі над містом, коли вони дістались покинутої технічної платформи біля річки.

Тут можна було перепочити кілька хвилин.

Лише кілька.

Нікіта перевіряв зв’язок.

Даша стояла біля виходу, стежачи за периметром.

Анна сперлась об холодну бетонну стіну й заплющила очі.

Втома накривала хвилями.

Але сильніше за втому було інше відчуття.

Погляд.

Вона відкрила очі.

Влад дивився на неї з протилежного боку платформи.

Довго.

Мовчки.

Лука це теж помітив.

І атмосфера миттєво стала важчою.

— Досить, — холодно сказав Лука.

Влад повільно перевів на нього погляд.

— Ти не можеш заборонити мені дивитися на неї.

— Можу спробувати.

Анна різко видихнула.

— Припиніть обоє.

Тиша.

Але вона вже не могла зупинити те, що накопичувалось між ними занадто довго.

Влад повільно підійшов ближче.

Не відводячи очей від Анни.

— Вероніка померла через мене, — сказав він тихо.

Анна завмерла.

— Влад…

— Ні. Дай договорити.

Його голос став нижчим.

Надломленим.

— Вона любила мене роками. А я дозволив їй залишатися поруч, знаючи, що ніколи не зможу відповісти тим самим.

Лука напружився.

Але мовчав.

Бо вперше Влад говорив не як маніпулятор.

Як людина.

— Я думав, що не здатний більше нікого любити, — тихо продовжив Влад.

Пауза.

— Поки не зустрів тебе.

Анна відчула, як серце боляче стиснулось.

Лука різко зробив крок уперед.

— Влад —

— Ні, — перебив той. — Він має це почути так само, як і вона.

Тиша стала майже нестерпною.

Влад дивився лише на Анну.

— Я намагався контролювати це.

Гірка усмішка.

— Як і все інше в житті.

Його очі потемніли.

— Але що більше я боровся… то сильніше ти ставала для мене єдиною людиною, поруч із якою я не хотів бути чудовиськом.

Анна не могла відвести погляду.

Бо ці слова звучали страшно щиро.

І саме тому були небезпечними.

Лука холодно сказав:

— Закінчив?

Але в його голосі вже була не лише злість.

Страх.

Влад повільно подивився на нього.

— Ні.

Він знову перевів очі на Анну.

— Я люблю тебе.

Тиша.

Десь далеко шуміла вода.

Краплі падали зі старих труб.

Світ ніби завмер навколо цих трьох людей.

Анна відчула, як усе всередині стискається.

Бо вона бачила правду.

Влад не брехав.

Не грав.

І саме це робило ситуацію болючою.

Лука стояв нерухомо.

Але його щелепи були стиснуті так сильно, що на шиї напружились вени.

Анна повільно подивилась на Влада.

І тихо сказала:

— Ти запізнився.

Він завмер.

— Я люблю Луку.

Ці слова прозвучали м’яко.

Але без сумнівів.

Без вагань.

Влад заплющив очі на секунду.

Наче почув саме те, чого боявся.

Анна зробила крок ближче до нього.

— І ти не маєш права забувати про Вероніку.

Він різко підняв погляд.

Біль майже відкрито промайнув у його очах.

— Не треба.

— Треба.

Її голос тремтів.

— Вона любила тебе по-справжньому. І померла за тебе.

Тиша.

— А ти зараз дивишся тільки на мене так, ніби її ніколи не було.

Ці слова вдарили сильніше за будь-яку зброю.

Влад відступив на півкроку.

Вперше за довгий час — ніби втратив рівновагу не фізично, а всередині.

— Я пам’ятаю її, — тихо сказав він.

— Тоді не перетворюй її смерть на ще одну війну через мене.

Пауза.

— Вона заслуговувала на більше.

Влад мовчав.

І Анна бачила, як усередині нього борються лють, біль і почуття, з якими він не вмів жити.

Лука повільно став поруч із Анною.

Не демонстративно.

Просто поруч.

І цього вистачило.

Бо Влад одразу зрозумів.

Вона дійсно обрала.

Не його.

Даша тихо відвернулась.

Нікіта важко видихнув, ніби весь цей момент був небезпечнішим за перестрілку.

А Влад… ледь усміхнувся.

Сумно.

Втомлено.

— Напевно, Вероніка мала рацію, — сказав він тихо.

Анна насупилась.

— Про що?

Він подивився прямо на неї.

— Любов не робить людей кращими.

Пауза.

Його голос став майже шепотом.

— Вона просто показує, наскільки вони зламані.