Він іде

Вже настав вечір, на небі зійшли перші зірки. Всі розходилися по своїх домівках. Северус подивився на небо і побачив щось не зрозуміле, саме він, ніхто більше цього не бачив. Ніби туман що почав заливати небо. Він відчував щось не ладне. Але не звернув на це увагу, зібрав свої пожитки і пішов додому. Шлях його пролягав через місто. Чим далі він підходив до центру, тим більше хвилювався і чув верески:

- Ховайтеся! Тікайте! Волдемар йде!

Він йшов, а люди розбігалися і кричали, він не розумів що відбувається, в голові паморочилося, а груди пекли як вогонь. Йому було зрозуміло одне. Треба бігти додому, він відчував  що точно станеться щось не добре. Тому оминувши велику зграю жителів які бігали, вони зійшли з розуму! Але не встигши отямитися побачив його…він мав величну статуру, чорне волосся і сильно виразні блакитні очі. Його плащ був прикрашений діамантами та золотом, він не стояв на землі як усі, він ніби літав, і кожен хто дивився йому в очі падали без тями. Северус зрозумівши що це не жарти чим душ побіг до тітки. А в місті творився хаос.

                                                              ***

Пройшло хвилин п’ять чи може десять він не знав, він не міг ні про що думати. Забігши додому він закричав:

- Джозефін! Там таке твориться! Чуєш?

Він бігав по будинку ніби навіжений. На його крики прибігла тітка, і приказним тоном сказала:

- Заспокойся! Дурень! Він може почути. – вона поглянула у вікно – Хто? Господи чому я не знаю хто це такий! Я завжди дізнаюся все в останній момент. – знову закричав, і стиснувши кулаки промовив вже тихіше – Хто це?

Тітка сказала йому сісти аби розповісти дещо справді важливе, тому що знала, він уже йде, тому не втрачавши ні хвилини почала говорити:

- Це було досить давно, настільки що багатьох з нас ще було. Ти ж знаєш, в цьому містечку живуть відьми, гноми, тут є всі кого ми знаємо. Хтось володіє вогнем, хтось вміє перетворювати одне на інше. Але вони не мають одного. Безсмертя. Ніхто в наші часи його не має окрім однієї людини… - вона важко видихнула, боячись продовжувати – Розумієш, той чоловік якого ти бачив є тим про кого я говорю.

Але потім її перебиває Северус:

- Тобто? Що ти маєш на увазі?

- Не перебивай! І дізнаєшся – злячись сказала тітка. – Я тобі не розповідала про твого батька, тому що…хотіла захистити тебе, ти багато чого не знаєш. Твій батько був тим хто може протистояти тому злу яке прийшло в наше місто. Але нажаль тому чоловіку вийшло вбити твого батька. - пауза, вона потисла йому руку, ніжно, вона хотіла заспокоїти, але продовжила - Не розповідала я тобі ще багато чого, але одне ти маєш знати на певне, ти такий самий як твій батько. Ти володієш силою яка живе в тобі і не прокидається. Коли це станеться, я не знаю. Ти сам це зрозумієш. А тепер поки він не дістав тебе і не вбив, ті..

Не встигла вона закінчити як двері було вибито, а в кімнату залетів він…