Пролог

1756 рік. Тишу прохолодного осіннього вечора порушив гуркіт в двері. Побачивши на порозі свого дому офіцера, Марек Лещанський, коронний слідчий, зрозумів, що його плани піти спати доведеться відкласти. Він накинув на себе мантель, взяв капелюха і вийшов на вулиці Кракова.

Прибувши на місце, Марек пройшов повз театр і звернув на вулицю де вже зібрались охоронці правопорядку. Вони стримували невеликий натовп зацікавлених перехожих, та опитували людей, щоб знайти свідків злочину. Слідчий одразу направився до карети, що стояла посеред вулиці. Водій продовжував тримати повіддя, а голова була опущена на груди. Заглянувши всередину карети, слідчий також не побачив жодних слідів боротьби, ніяких ран на тілах жертв. Могло здатись, що молода пара просто мирно спить. Але всі троє були мертвими. Ніби життя раптово покинуло їх, залишивши лише бліді мертві тіла.

Марек сидів за столом свого кабінету на другому поверсі муніципальної адміністрації міста Краків. Було вже за північ і в будівлі він був один. Він вже вкотре перечитував свої нотатки. Професор університету, знайдений мертвим у власному будинку; торговець, тіло якого дружина знайшла в крамниці; молода пара і водій карети, виявлені мертвими неподалік від театру; дві доньки лікаря, які були вбиті в парку. Їх нічого не поєднувало, вони не були знайомі. Єдине, що об'єднувало всіх цих людей, це те, як вони були вбиті. Те що це вбивства, Марек не сумнівався. Збігу бути не могло. Вони всі були здорові, але знайдені без ознак життя. На місцях злочину не було жодних слідів боротьби. Хтось це зробив з ними, але не залишив ні слідів, ні свідків. А враховуючи характер вбивств жертв, про які ніхто не знає могло бути більше. Від перечитування Марека відірвав сильний порив вітру, який відчинив вікно і розкидав його нотатки по підлозі. Піднявся, зачинив віконний лаштунок і опустився, щоб зібрати папери. Коли ж піднявся назад на ноги, то з величезним подивом, виявив в кабінеті чоловіка, прихід якого він не помітив. Марек дивився на незваного гостя, у вишуканому костюмі з шовку. Хотів спитати як той потрапив у будівлю, але слова застрягли десь в горлі. Він не міг порухати жодним мускулом, лише безпомічно спостерігав за незнайомцем. А той підійшов до Марека і взяв з його рук нещодавно зібрані папери і почав неквапливо їх переглядати. Його увагу привернув малюнок молодої пари в кареті, він швидко прочитав нотатки до нього, а тоді склав і поклав до кишені. І лише після цього він подивився на переляканого слідчого. Дуже легко він торкнувся його щоки і коли тіло Марека бліде і бездиханне впало на підлогу, покинув будівлю так само тихо і не помітно як і прийшов.