Париж

- Агов! Стефане. Прокидайся! Чого мовчиш? Ми в Парижі. Це ж прекрасно)

- Ти знову, це зробив?

- Так.

- Навіщо. Навіщо, ти це робиш? Для чого? Скажи для чого?

- Я, лише хочу, аби ти був щасливим.

- Що, буде дальше? Ти мною пограбуєш банк? Покінчиш зі мною?  Скажи мені, що ти плануєш зробити?

- Я, лише хочу, аби ти був щасливим.

- Це не відповідь! Дай мені сука відповіді. Відповідай!

- Ні, ти не будеш грабувати банки і життя, я твоє у тебе не заберу.

- Що, я роблю у Парижі? Для чого ти, мене сюди затягнув?

- Хочеш знати правду, я з радістю тобі розкажу. Ні покажу. Вийди на балкон. Стефане, ти стоїш у самому серці Парижа. Хех - хех. - Подивись на будівлю у правому боці з темного скла. Я хочу, аби ти,  відправився туди. Але перед тим відкрий дорожню валізу. Розстібни верхню бокову кишеню.

- Звідки тут фотографія моєї дружини?

- Ця будівля належить компанії «Фрейн» Яку очолює нинішній чоловік твоєї бувшої дружини.

- Борис?

- Вірно) Невже Стефане, ти не хочеш задати пару питань дружині і другу?

- … …

- Запитати їх особисто. Прямо у вічі. Навіщо? Невже ти, не хочеш повернути те, що вони відібрали у тебе. А знаєш, я ж бачив усе. Усе, усе. Геть усе . Я бачив як вони, обманювала тебе  з самого початку.  Як вони, сміялися за твоєю спиною. Гадаю, це буде нечесно залишити усе так.

- Я не можу.

- Невірно! Тобі боляче. Я знаю, що боляче, я відчуваю також, твою біль. Але після усього, що ти пережив, ти мусиш задати їм пару питань. І я, тобі у цьому допоможу)