"Тіні Академії Рейвенсфорд"
Розділ 23. Наречена. Істини
Фігура з саркофага зійшла на кам’яну підлогу, і кожен її крок лунав, наче дзвін похоронних дзвонів. Туман стелився за нею, мов шлейф.
Вона підійшла так близько, що Ліана могла відчути запах старої крові, заліза й попелу.
— Ти чуєш, як стіни шепочуть твоє ім’я? — спитала істота. — Бо замок належить тобі.
Ліана похитала головою.
— Це неможливо… Я ніколи не була частиною цього місця!
— О, ти помиляєшся.
Рука в кістлявих пальцях торкнулася її щоки. Лід і вогонь одночасно пройшли по тілу.
— Ти — кров останньої спадкоємиці Морнвеїв. Твоя мати втекла від прокляття, але прокляття завжди знаходить своїх дітей.
У залі запала мертва тиша. Хлопець у чорному пальті нахмурився, його тінь здригнулася.
— Це брехня…
— Правда, — прошипіла істота. — Ліана не гість у замку. Вона його господиня. І щоб замок став вільним, потрібна її душа. Але якщо вона прийме свою владу — замок стане її нареченим. І тоді жодна тінь у світі не зможе протистояти.
Ліана відступила, серце билося так сильно, що вона ледве чула голос друзів.
— Це… це не може бути правдою…
— Обери, дівчинко, — хрипко промовила істота, нахиляючись ближче. Її червоні очі світилися, мов дві рани. — Стань жертвою — або стань королевою цього мороку.
#1181 в Фентезі
Відредаговано: 29.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
