"Тіні Академії Рейвенсфорд"

Розділ 20. Спадок Міранди

Клуб сидів у тиші. Ніхто не наважувався заговорити після того, як Міранда зникла у світлі й тіні.
Ліана дивилася на кинджал, що лежав на холодному камені. Його срібло потемніло, ніби увібрало в себе її душу.

Сльози текли по щоках, але вона знала: замок не дав би Міранді піти просто так. У цьому мала бути якась причина.

Її погляд упав на стару книгу заклять, яку подруга завжди носила із собою. Коли Ліана розгорнула її, між сторінками випала складена вчетверо записка.
Вона була написана почерком Міранди.

«Ліано. Якщо ти читаєш це, значить, мої сни здійснилися. Не звинувачуй себе — це завжди мало бути моїм шляхом. Але пам’ятай: замок живиться страхом і підкоренням. Якщо ти зможеш зустріти його без тремтіння, він втратить силу.
Шукай Криваву Вежу. Там захований ключ, про який навіть Морнвеї боялися говорити.
Не йди сама. І не вір усім, хто поруч. Замок має своїх слуг серед нас…»

Ліана перечитувала рядки знову і знову. Руки тремтіли.
Вона знала: тепер її подруга стала не тільки жертвою, а й провідником.

У цей момент свічка поряд із книгою спалахнула самотою, і на стіні проявився силует — тінь Міранди. Вона мовчала, але її губи прошепотіли:

«Не підведи мене…»




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше