"Тіні Академії Рейвенсфорд"
Розділ 19. Жертва замку
Тіньова постать зростала, заповнюючи весь зал. Вона тягнула свої чорні руки просто до Ліани. Голоси стін шепотіли її ім’я.
— Воно хоче тебе, — прошепотів хтось із Клубу. — Інакше ніхто не виживе.
Ліана відчула, як серце стискається від страху й болю. Вона зробила крок уперед — і саме в цей момент хтось різко відштовхнув її назад.
— Ні! — голос прозвучав рішуче, без тіні сумніву.
Міранда.
Її очі горіли викликом, а в руках вона тримала срібний кинджал.
— Це моя доля, Ліано. Я бачила її у своїх снах. Замок завжди хотів мене. Я — ключ.
— Ні, ти не розумієш! — закричала Ліана, намагаючись схопити подругу за руку. — Ми знайдемо інший шлях!
Міранда ніжно торкнулася її щоки.
— Ти мусиш жити. Ти — єдина, хто зможе зламати це прокляття. А я… я завжди знала, що моє життя належить темряві.
Вона ступила до тіньової постаті, піднявши кинджал. І коли чорні руки торкнулися її тіла, срібло спалахнуло яскравим світлом. Її крик змішався з ревом замку, і від цього світло лише посилилося.
Тіньова постать завила, розчиняючись, а разом із нею зникла й Міранда.
У залі запала мертва тиша. Лише кинджал із потемнілим лезом упав на кам’яну підлогу, дзвінко відлунюючи у серцях тих, хто залишився живим.
Ліана впала на коліна, не в змозі стримати крику. Вона втратила найближчу людину — ту, яка врятувала її ціною власного життя.
#2171 в Фентезі
Відредаговано: 29.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
