"Тіні Академії Рейвенсфорд"
Розділ 18. Полювання тіней.
Ніч знову опустилася на Академію Рей. Але цього разу вона не принесла тиші.
Замок дихав. Його стіни ворушилися, неначе живі. Із тріщин у підлозі виповзали довгі чорні тіні, мов руки хижаків.
Учні, що ще не спали, відчули холод, який просочувався в кімнати. Один хлопець прокинувся від того, що хтось гладив його по волоссю. Коли ж він різко сів, у темряві не було нікого. Лише тінь на стелі зиркнула йому у вічі.
Крики рознеслися гуртожитком. Люди вибігали з кімнат, а коридори закривалися за ними, міняючи шлях. Замок перетворився на лабіринт.
— Вони полюють на нас! — закричала дівчина з білими очима, тримаючись за стіну. — Це кара за порушену мелодію!
Міранда й Ліана тягнули інших до Клубу — єдиного місця, де, як вони вважали, можна сховатися. Але навіть там вогні свічок горіли синім полум’ям, а тіні збиралися під стелею, ховаючись від погляду.
Тихий хлопець у чорному пальті підняв голову. Його власна тінь відділилася від нього і стала на крок ближче.
— Вони хочуть крові. Якщо ми не дамо їм жертву, замок не зупиниться.
Усі погляди знову впали на Ліану. Замок обрав її.
Тіні почали збиратися в єдину постать, величезну й хижу, з порожнім обличчям. І тоді стало зрозуміло: це не просто полювання. Це — гра на виживання.
#1181 в Фентезі
Відредаговано: 29.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
