Розділ 8. Клуб нічних досліджень .

У замку було місце, куди учні збиралися без відома викладачів. Його називали Клубом нічних досліджень. Ніхто не знав, хто його заснував, але кожен, хто шукав відповіді на темні таємниці Рейвенсфорда, рано чи пізно потрапляв туди.

Ліану привела записка, підкинута в її зошит:
«Якщо хочеш дізнатися правду про Еліс — приходь опівночі до старої обсерваторії.»

Вона вагалася, але curiosity завжди брала гору над страхом. І ось — стара башта з розбитим куполом, холодне каміння під ногами та світло кількох свічок у темряві.

Усередині було четверо.

Хлопець із темною шкірою та довгим волоссям, який тримав у руках книгу заклять.

Дівчина з білими, майже прозорими очима, що дивилася крізь Ліану, наче бачила інший світ.

Хлопець у чорному пальті, тихий, але з тінню, що ворушилася у нього під ногами.

І та сама рудоволоса дівчина? Ні… це була її сестра-близнючка, Міранда. Очі — як у Еліс, але жорсткіші.

— Ліана Морнвей, — промовила Міранда. — Ти бачила мою сестру. Відображення в дзеркалі. Не заперечуй.

Ліана мовчки кивнула.

— Тоді ти нам потрібна, — втрутився хлопець із книгою. — Ми шукаємо спосіб дістатися до тих, кого забрав замок.

— Замок? — перепитала Ліана.
— Ти думаєш, він лише стіни й каміння? — посміхнулася дівчина з білими очима. — Він живий. І він годується нами.

Ліана відчула, як холодний страх пробрався під шкіру. Але разом із ним з’явилася впертість. Вперше вона не почувалася самотньою.

Вони об’єдналися.
Але вона знала: у клубі кожен має власні мотиви. І довіряти тут — найнебезпечніша гра.