"Тіні Академії Рейвенсфорд"
Розділ 7. Видіння у дзеркалі .
Ліана ніколи не любила дзеркала. Вона завжди відчувала, що їхні відображення надто пильні, надто живі. Але в Академії ця неприязнь стала справжнім страхом.
У коридорі до бібліотеки висіло величезне старовинне дзеркало в чорній оправі. Скло було тьмяне, ніби запилене тінню.
Коли Ліана проходила повз, вона мимоволі кинула погляд — і завмерла.
У відображенні вона була не сама.
Позаду стояла Еліс. Та сама рудоволоса дівчина. Її очі були широко розкриті, губи — сині від холоду. Вона тягнула до Ліани руку, ніби намагаючись вирватися з темряви.
— Допоможи… — пролунало шепотом просто з дзеркала.
Ліана різко обернулася — коридор був порожній.
Вона вдихнула, змусила себе знову глянути на скло. Відображення показувало лише її. Але на поверхні залишився кривавий відбиток долоні.
— Ти бачила це? — пролунало за спиною.
Хлопець із срібними очима стояв поруч, нахилившись до неї так близько, що Ліана відчула холод його подиху.
— Що саме? — різко відповіла вона.
— У тебе в очах щойно щось спалахнуло, — прошепотів він. — Не бійся, новенька. У кожного тут є свій дар. Питання лише в тому — дар це чи прокляття.
Він пішов, залишивши її саму перед дзеркалом.
А в глибині скла ще на мить тремтіла тінь — обличчя Еліс, яка шепотіла одне й те ж слово:
«Рейвенсфорд.»
#2171 в Фентезі
Відредаговано: 29.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
