Розділ 18

— Скільки це може тривати? — з боку на бік, кабінетом нервово розгулював Сарбс.

— Не знаю. — знизав плечима ельф, вколюючи ще щось у вену. — Мало кого намагаються реанімувати в агонії.

Ревільс уже півгодини сидів на підлозі, намагаючись відповідати на дивні повідомлення. Але здавалося, що співрозмовниця його просто не чує. Таємниці магії ні від кого не приховуються і будь-яка людина може дізнатися все, що заманеться, проте Тарен навіть не намагалася цікавитися, навіщо вивчати те, що ніколи не знадобиться. Тому і не могла прийняти сигнал у відповідь, який принц так довго намагався передати. Задопомогою перстня можна створити канал, передати розвіддані, але доладу дівчина не розуміла цього. Друга його функція: передати сигнал лиха, коли власник опиняється на межі смерті. Предмет сам створює канал, а вже що саме транслювати вирішує розвідник, адже не завжди можна врятувати того, хто в тилу ворога, але можна встигнути отримати важливу інформацію. Це непроста магія, проте важлива в умовах війни. 

— Сонце. — принц раптом підвів очі на дівчину. — Зоре моя, ти мене чуєш? Це я. Все гаразд, я живий і ти жива. Я поруч.

У горлі стояв ком. А друзі синхронно озирнулися на вампіра.

[ — Це правда ти? Мені не ввижається?]

— Ні, все гаразд, заспокойся, ти мені дуже потрібна.

[ — Я бачила як ти помер.]

— Це лише страшний сон.

[ — Ти відвезеш мене до моря, коли я прокинусь?]

— Обов'язково. Я зроблю все, забажаєш.

[ — Гнів місяця вогненний.]

— Що обіймає сонце.

[ — Паде в своїм вогні.]

— І зродиться тепло.

— Що відбувається? — пошепки запитала Мер.

— Або він збожеволів або в них якийсь телепатичний зв'язок. — знизав плечима Дол. — Такого в медицині ще не було.

[ — Я хочу прокинутися. Розбуди мене.]

— Сонце. Ти маєш знайти світло. Ти зіткнешся з різними труднощами, але продовжуй шукати. Я не можу тобі допомогти. Тільки ти сама.

[ — Не йди. Я так довго чекала твого візиту, що просто не витримаю, якщо ти знову зникнеш.]

— Я буду поруч стільки, скільки можу.

— Пульс стабільний! — Мерелед безглуздо посміхнулася і поклала руку на лоба Тарен. — І температура точно спадає. Нічого не розумію.

Хлопці зітхнули з полегшенням. І синхронно сіли на підлогу. Очевидно, зрозуміти щось можна буде тільки після того, як Ревільс закінчить цей дивний діалог і кожен сподівався, що розплющить очі і Тарен. Мер потяглася до наповненого келиха, що досі стояв на столі і залпом осушила його.

Тільки Ревільс помітив, як на її руці згасло кільце і, очевидно, припустив, що більше не почує від неї жодного слова. Проте вона ще чула.

— Сонце, якщо щось трапиться, пам'ятай я завжди поряд. Я завжди тут, з тобою. — Ревільс опустив голову і жестом попросив цигарку.

Сарбс послужливо подав портсигар:

— Що це було?

— Дивна річ. Вона... вийшла на зв'язок. Як інформаційний канал.

— Але якщо вона не знає, як працює перстень…

— Я не ідіот. — перебив вампір. — Так, чи інакше, це був канал і він перервався.

Мерелед опустила очі і знову кинула Ревільсу ключ:

— Куритимеш — провітрюй і, прошу тебе, виходь через двері.

— Вино ще є в кімнаті?

— Так.

— Забери.

Перший крок до звільнення — свідома відмова. Проте алкоголь не був пристрастю. Пристрастю була Тарен, вкотре, втративши яку, не міг впоратися сам. Друзі, які начебто завжди були поруч, не могли протистояти, а може й не хотіли. З іншого боку відібрати пляшку у того хто вдвічі сильніший за тебе, напевно, дуже складно.

— Мені треба простежити за її станом. — почав ельф, підтягуючи аптечку. — Якби тільки Тамріел була тут…

— Ідіть спати. — перебив його Ревільс. — Я впораюся, а якщо ні — покличу.

Після таких нервів друзі вимотані легко заснули. Тільки Дол крутився у ліжку і намагався усвідомити, що сталося. Ще й Тамрі не виходила зв'язок. Вона точно могла б допомогти. А їхати за нею до палацу не можна. Доведеться пояснювати батькові, та й покидати поле бою не можна. Дезертирство – не жарт.

Він ще кілька годин провів за книгами і заснув лише до ранку, так і не виявивши нової інформації.

Зі сходом піднялася Мерелед. Роздала вказівки, розпитала Фіско про тих, на кого вони чекають сьогодні і ухвалила рішення не відписувати всім званим гостям, не скасовувати зустрічі. Вона, за ці кілька днів, втяглася у поміщицьке життя. Спершу вони очікували, що Тарен прийде до тями протягом двох діб, тому нічого не скасовували, а зараз Мер розсудила, що впорається з усім сама. Особливо, з допомогою Сарбса. Якби тільки не ця війна, тоді Дол міг би залишатися в маєтку і не було б про що переживати. Хоч якби не ця війна вони б і не приїхали, хто його знає, як розгорталося б їхнє життя.

Мерелед піднялася з ліжка і, ледве накинувши сукню, вирушила до кабінету. Там лежать папери та документи. А за півгодини біля порога стоятиме черговий хам, що вимагає щось так, ніби йому винні.

У кімнаті поміщиці тим часом розгорнулася неймовірно мила картина. Тарен ледь помітно посміхалася, лежачи на плечі Ревільса. А він зняв нарешті рукавички, бинти і демонстративно підвернув рукави білої сорочки, щоб ніхто не надумав торкнутися, нашкодити собі та потривожити їхній сон. Вампір обіймав дівчину лівою рукою за талію, зариваючись носом у руде волосся. Поміж ними лежав його оголений меч. Ніхто вже не віддавав данину цим традиціям, ніхто, мабуть, окрім нього, цей жест означав, що він не торкнувся її.

— Вибач. — почав той, не розплющуючи очей, коли Мер увійшла до кімнати. — Просто ліг на хвилинку, не зміг втриматися. За те підскочив її пульс, сорок ударів.

— Я думала ти спиш. — усміхнулася дівчина. — У будь-якому випадку, я тут, ти можеш піти поснідати і прийняти ванну.

— Я все можу. — перебив її Ревільс, так само, не відкриваючи очей. — Знаєш, що я люблю більше за життя?

— Тарен?

— І війну.

— До чого ти хилиш?

— До того, що я або не встану з ліжка взагалі, або ти відпустиш мене до моря без зайвих нервів і претензій. — він запустив пальці в мідні кучері, і поцілував кохану в маківку.