Розділ 4

У графині затремтіло підборіддя і очі, здавалося, ось-ось наллються сльозами.

— Де він?

— Шкода фаворита?

— Не смій звинувачувати мене у своїх гріхах. — зло карбувала дівчина. — Тагідо був мені другом, хай і не найкращим. Де він!?

— Він був моїм ворогом і якщо я тільки дізнаюся…

— Заціпся! — перебила Тар, в ту ж мить вона підскочила на ноги, щоб здаватися хоч трохи вищою за свого опонента і з силою вдарила кулаком по столу. — Він був коханцем Юни, і навіть якби я втратила останні залишки честі, я не відбивала б її фаворита!

— Тоді хто!? — він таксамо схопився на ноги та грюкнув кулаком по столу.

— Твоя точна копія. — їдко посміхнулася поміщиця у відповідь і побігла до свого кабінету.

— Гросмейстер? — пошепки, ніби сам себе перепитав Ревільс.

Скажімо так, відчував він якесь змішане почуття люті та сум'яття. Він згадав слова вищезгаданого «Ревнива дитина не віддасть свою ляльку іншому».

Друзі мовчали. Про це не знала навіть Мерелед і це зізнання було шоком для всіх.

— 412, дізнайся чи правда це?

— Як?

— Хоч розжареним залізом катуй її! — гаркнув вампір. — Мені начхати!

Тарен замкнула двері кабінету на ключ і впала в крісло. Їй самій було б цікаво дізнатися навіщо вони зневажають один одного, тиснуть на нерви і знущаються заради жарту. На кожну іронію відповідають сарказмом, на кожну шпильку — єхидством. Мама навчала, що тон у стосунках завжди задає жінка. Що мудра дружина ніколи не допустить розбрату в сім'ї. На жаль, у рудій голові все ще був хаос. Вона зовсім не хотіла заміж, не хотіла прощатися з маєтком і, більш того, зі своєю волею.

Вона закурила і почувся тихий стук у двері. Потім трохи сильніший. Ще сильніше.

— Тар, я виконую наказ. — сумно говорив Сарбс.

Потім постукав знову, знову і ще раз.

— Тар, мені дозволили катувати тебе розпеченим залізом, ти думаєш, я не зламаю двері? — так само сумно продовжував хлопець.

— І ти думаєш, після цих слів я відкрию? — з глузуванням говорила дівчина.

— Я сподіваюся, що ти спокійно відповіси, чи правду ти сказала і я піду відзвітую.

— Це правда. Ти ж бачив, як я кидалася в його обійми у лісі. Розкажи Ревільсу все як є.

— Може, відчиниш все-таки?

— Ні.

Хлопець ще раз вдарив кулаком в двері, але з відвертою люттю. Спускаючись сходами, він думав лише про те, на кому його названий батько зірве злість. І на горе упир був беззбройний, легка мішень.

Ревільс докурював третю цигарку. І навіть початок звіту із фрази «Але ж ти його вже вбив» ніяк не змінив ситуації.

Різниця суджень цієї парочки легко пояснюється тим, що Тарен і так не могла змиритися з весіллям, що наближається, а Ревільс з першої зустрічі вважав її своєю власністю.

— Я її вб'ю. — посміхнувся вампір.

— Не вб'єш. — перебив його Дол, демонстративно кладучи руку на ефес. — Настав час подорослішати і змиритися з тим, що світ не крутиться навколо тебе. І не кожна жінка, на яку ти поклав око — твоя.

— Якщо ти вважаєш, що я ніколи раніше не терпів відмови, ти сильно помиляєшся. — продовжував той. — Я зараз без браслетів і, повір, розірву тебе на шмаття, тож прибери руку з меча.

По чорно-білих сходах застукали сталеві набійки. Чоловіки принишкли і всі озирнулися на вхід.

— Вб'є, не сумнівайся. — сказала дівчина, коли придверник подав їй руку. — Скажи, чого ти хочеш? Хочеш повінчатися — поїхали, хочеш вбити — убий.

— Я хочу, щоб ти берегла мені вірність.

— Я теж. — кивнула та. — Але в незліченній кількості дівчат, які роїлися довколо тебе в трактирі, я не припускала навіть думки, що вже тоді мала бути тобі вірна.

— Зоре моя, я — чоловік.

— У мене слів немає. — знизала плечима Тарен.

— Клик, ти, дійсно, не правий.

— Ще ельфійських моралей не вистачало. — прогарчав той. — У нас свої закони, свої правила та свої звичаї. Не став знак рівності, між нашими сім'ями! 

— Мені гидкі такі звичаї. — кивнула дівчина.

— Скільки своїх правил мені треба забути заради тебе? На скільки ганебних зрадників заплющити очі? Скільки змовників милувати? Скільки призначити дуелей і скільки з них відмінити? Скільки батьківських заборон порушити? Що ще? — почав вампір, впевнено підходячи до коханої. — Дракона перемогти? Звільнити тебе із вежі? Ти перечитала книжок!

— Ваша Високосте, — графиня демонстративно вклонилася, коли чоловік уже стояв перед нею, — я прийняла Вашу пропозицію і від своїх слів не маю права відмовитися. Але у Вас є можливість мені відмовити. Подумайте, чи готові Ви одружитися з простушкою, яка вимагатиме виконання своїх правил і буде щоразу починати скандал, коли її правила порушують.

Він хотів був схопити її за шию. Але, в останній момент, пелена зійшла з очей:

— От і підсилай, до мене, тільки ілюзій, бо мені простіше буде зробити з тебе упиря, ніж вампіра. З досвіду батька, цього ніхто не помітить.

Чоловік без сумніву вихопив мізерикорд з-за її поясу і від плеча розсік фігуру надвоє. Примара розчинилася синюватим тютюновим димом. Тарен, що сиділа на підвіконні в прольоті четвертого поверху, заплакала.

— Що мені робити? — видихнув вампір.

— Застрелись. — кинула Мерелед.